Середа, 16 жовтня 2019 19:21

Життя буяло, повнилось подіями.

Написано перес.служба АУОЕ

            Ольга  Горянська .

        « Життя  буяло,  повнилось  подіями ..»

                  

            Ольга  Горянська .

        « Життя  буяло,  повнилось  подіями ..»

            Спогади  про  формування  української  громади  Естонії  наприкінці  20  століття.

                             Передмова.

         Життєвий  шлях  кожної  людини  формують  чимало  обставин , серед  яких  : місце  і  час  народження  людини, родинні  відносини, бажання  здійснити  мрію  дитинства  , освіта  і професійні  навички , несподівані  зустрічі, сотні  інших  причин..  Наша  героїня , жінка  модельної  зовнішності, наділена  багатьма  творчими  здібностями  і  талантами   все  життя   дорікала   на  себе , не  будучи собою  задоволена.

          А джерелом  постійних  сумнівів  у  собі  виявились  роки  дитинства  і  юності   нашої  героїні . Спочатку  це  були  чотири  роки  воєнного  дитинства , що в  памяті  закарбувались  навічно   почуттям  страху  і болю , коли  Оля  з мамою  і старшою  сестричкою , ховаючись від  бомбардувань , довго  сиділи  в  окопах.  Потім  почалась    пора  випробувань  пов’язаних  з  батьківською  методикою  виховання, бо  саме  в  часи  становлення  маленької  особистості в місті  Нікополі  на  Дніпропетровщині   не  хто  інший  як  рідний  батько Олі  Посипайло  «турбуючись  про  правильність  виховання»   дівчинки   ,  застосовував   силову   методику.

         Жодний  з  виявлених  талантів  доньки  не  був  підтриманий  батьком  , а  навпаки   викликав   глумливу  зневагу.  Мовляв,  «чим   суровіше  я  виховую  вас, щенята , тим  скоріше  з вас  люди  виростуть …»

         Отож, щоб  доказати  батькові   і  собі, що  « я  достойна  похвали», Оля  була  однією  з  кращих  учениць  в  школі ,  виконувала    частенько  чоловічу   фізичну  роботу, заміняючи  собою   батька,  аби  «не  пасти  задніх», аби  почути  похвалу….   та ,годі  було  її  чекати.             

              Минув  час, Оля  змогла  досягти  в  житті  своїх   вершин,  вона  отримала  чоловічу  спеціальність   механіка,  скінчивши   автомобільно – транспортний  технікум  у місті   Сімферополі  і  отримала   направлення, куди б  ви  подумали ? …  до  військової  автобази , що  належала     Міністерству  оборони  в місто  Таллінн.                                                          

          Так ,  полишивши  рідний  дім   ,  молода  дівчина    прибула  до  балтійської  республіки 1958 року , чим  здивувала  керівництво такого  поважного  міністерства    …, бо  там   чекали  на  Посипайло  Олега ,а  прибула   Посипайло  Ольга.

         Але  в  Таллінні  пожаліли  молодого  спеціаліста  і  влаштували її на  автобазу  старшим   техніком . Тут  Оля  зразу ж проявила  всі  свої  таланти  :редактора  газети  , до  якої  малювала  дотепні  карикатури і  складала  віршовані  тексти , а ще  як    декламатор  і  ведуча   свят. …  Колектив  був більш  російськомовний  , проте  місцеві    естонці,  знаючи  походження  дівчинки  Олі , віднеслись  до  неї з  особливою  підтримкою   і  опікою…

         А  Оля  у  відповідь ,  почала  активно  вивчати  естонську  мову . Їй  подарували  підручники,  словники, намагались  підтримати  , як  було  можна.  Оля ж сміливо  поринула  у   вимову   естонською  і   при  кожній  нагоді  використовувала   свої  вміння.

           Якось  Оля  написала  замітку  до  місцевої  газети «Молодежь  Эстонии»  про  перші  свої  спостереження  від  проживання  в  цій   балтійській    республіці.  Замітка  сподобалась   головному  редактору   газети  і  Олю  запросили  бути  позаштатним  кореспондентом   «Молодіжки «.

          Далі  було  життя,  яким  жили  в  ті  часи   сотні  тисяч  таких же , як   і  Оля  радянських  людей… В  тому  житті  було  її  знайомство з  майбутнім  чоловіком  Віктором  Горянським , заміжжя, народження  двох  доньок  Світлани  і  Оксани. Були  щасливі  роки  подружнього  життя  і  драма  розлучення  з  чоловіком   ,   народження  онуків  і багато  чого  цікавого. 

           Ми  пропустимо  цілу    історію   радянської  епохи  в  житті  Ольги  Горянської  і  звернемось  до  її  спогадів   саме  про  той  період, який  нам  найбільше  цікавий , до  часу  активного  формування   української  громади  Естонії   з  середини  80 –х  років  20  століття, часів   , які   увійшли  в  історію часом  Перебудови , а  згодом   розпаду  Радянського  Союзу  і   створення  незалежних  держав .

                             Українська громада Естонії  . Першопрохідці.

          За  свідоцтвами  самої  Ольги Горянської  , вона  вперше  почула  про  те , що  українці  хотіли б зібратися , прочитавши   статтю в  газеті  «Молодежь Эстонии» , позаштатним  кореспондентом  якої  була   сама. 

  Люди  відгукнулись  на   заклик  українця  лікаря  Юрія  Єгорова  і  зібрались  разом .  Серед  перших  16 – ти засновників  Земляцтва  були нині  добре   відомі  кожному  з  земляків  особистості  , як   Анатолій  Лютюк , Ольга  Політухіна  , згодом  Рая Демчук .

     Це  був далекий   1988  рік. Шукали  місце  перебування .   Мріяли   про  створення  своєї  церкви, своєї  газети,  свого   українського  хору ..

        Першим  керівником  Земляцтва , яке  було в тодішній  Естонії  другою  національною  меншиною  після  єврейської   , став  Борислав  Кулик.        

      Проте, вже   скоро  Борислава  Кулика переобрали   на  Володю  Лейбюка .    Нажаль  в  громаді   не  було єднання  , кожний  з керівників , як  правило  викликав  претензії до  себе  . Тож  у  1994  році   загальні  збори  Земляцтва   обирають кандидатуру  Ольги  Горянської ,   як   його  голови , змінивши  у  цій  ролі  В.Лейбюка, який  вже   декілька  років  організаційно  очолював   фольклорний   ансамбль «Журба» .

      Саме  в  ці  часи , дякуючи  підтримці директора  Культурного  центру   “Ehitus”  по  вулиці  Endla, 14  пана   Володимира  Михайліченка , Громада  отримала    своє  приміщення  для  зібрань  і продовжила своє  бурхливе творчие  життя .                                      

Люди  зустрічались  кожної  неділі  з 18.00 до 22.00   . Тематичні  вечірки присвячувались видатним  українським  письменникам , діячам   історії,  культури ,    зустрічались  з  цікавими  людьми . В  той  час  дуже  активно  діяв   співак – любитель  Євген  Гетьманцев,  завдяки старанням  котрого громада  познайомились   зі  співачками    Едою  Захаровою, Тамарою  Федоровською , Валентиною  Пєшколвю, шоуменом  Миколою  Швецем.

Традиційними  були  святкування  Різдва, Великодня  ,Нового  року, влаштовувались   лотореї  і  різні   цікаві  конкурсні  програми.

При  Земляцтві вже  діяли  фольклорний  ансамбль  «Журба»(кер.В.Пєшкова) і  вокальний  ансамбль «Відлуння» ( кер.Раїса Демчук) але  громада  мріяла   про  свій   хор .   В  той же  час, на  чергових  зборах  Ольга  почула  на  свою  адресу  чимало  претензій , звинувачень  у розтраті   коштів   і т.інше   тому  при  перевиборах  Правління  зняла  свою  кандидатуру  зі  списку  кандидатур , таким  чином  Головою Земляцтва  був  обраний  Юрій  Чайківський , а Ольга  Горянська  отримала    більше  вільного  часу  для  здійснення  своїх  творчих  задумок .

Маючи  хист  до  складання  віршів вона  пише  поезії, здійснює переклади  поезій з  російської  та  білоруської  мов , пише  присвяти  історичним  подіям ,всі  ці  твори   пізніше  увійдуть  до  її  поетичної  збірки  « Наперекір» . Найбільшим  своїм  досягненням  в цьому  напрямку  є  її  переклад  з  естонської   героїчного  епосу « Калевіпоег».

Одного  разу  познайомившись з  режисером   лялькового  театру « MARIONETT”  Мартом  Пуустом  Ольга   задумала  здійснити  постановку   естонської  казки  «Хитрий  Антс і  Вана  паган» для  українських  дітей .  Був  зроблений  переклад  казки, знайдені  українці  з  акторським  хистом  і  здійснена  постановка   купольної  вистави для  учнів   недільної  школи «Надія»  , а  згодом  і  учасники міжнародного  фестивалю «Квіти  України»   мали  змогу   познайомитись  з  естонською  народною  творчістю.  Вже  на  прохання  театру  Ольга  здійснила   російськомовний  переклад естонської  казки  «Різдвяне  свято  в  лісі» і  віршовану постановку  казки   здійснив   російський  драмтеатр  для  широкого  кола  дітей.

Проте  думка  про  створення  хору  не  покидала  громаду  ,  бо  українці   не  можуть не  співати,  коли  збираються   разом.   Ольга  Горянська  звернулась  в  РКЦ за  порадою  до Валентини  Білої , аби  вона  порадила  їм  кандидатуру    керівника   хору. 

В.Біла  залюбки це  зробила , запропонувавши  кандидатуру  музиканта  Львова ,    проте  попередила  про  особливості  його  натури  і  манеру  роботи  з  колективом.    Знайомство  зі   Львовим   відбулось, тим  більше  він   з ентузіазмом  підтримав    ідею  створення  українського  хору , запропонувавши    імена   потенційних  співаків  таких  як    Слава    Васильєв ( Резніченко ) ,   М.Шиндер  і  інших .

   Ольга  стала  автором  слів  до  пісні  « Дніпро Славутич» , що згодом  стала  візитною  карткою  хору.

 Нажаль  попередження   В.Білої  про  особливості  характеру  Львова   підтвердились  і   за  деякий  час  керівництво Земляцтва розірвало  з ним стосунки.

  Ользі   нічого  не  залишалось  як  створити  своє Товариство . Порадившись  з Оксаною  Мамутовою  , іншими  людьми  скоро, за  підтримки  директора  РКЦ  М. Соловя   було  зареєстровано  товариство  «Просвіта»  . 

  Частина  хору   під  проводом   Львова   залишився   під   орудою РКЦ, а  ті ,  хто  не  хотів   співпрацювати  з ним  і  терпіти  авторитарний  характер  його  роботи  , почали  шукати  собі  нового  керівника. 

 В  цей  час   відбулись  зміни  і  в  управлінні  «Просвіти», яку  за  рік  після  створення ,  очолила  вже    Оксана  Мамутова.

  Ольга  Горянська   залишалась  під  орудою Земляцтва  де  вже  керувала  Віра  Коник .  Ідея  створення  хору   при  Земляцтві  не  полишала   Ольгу  і   вона  зробила  нове  оголошення  про  набір  до  хору   українського  земляцтва  .

 Історія  хору, який   Горянська  свого  часу  створила  , якому    дали  назву  «Мрія»  була  теж непростою. Майже  кожного  року  змінювались  з  різних  причин   його  керівники , коли  нарешті   «Мрія»  полишили  і  саме  Земляцтво.  Ольга   разом з  хором  опинилась  в  положенні,  коли  треба  було  шукати  собі  парасолькову  організацію  і  ось  за   щасливих  обставин , вона    зустрілася  з  тодішнім  Головою  Правління  АУОЕ  паном  Володимиром  Паламарем, який   і  запропонував   увійти  під  крило  Асоціації,  що  хор « Мрія»  разом  з  О.Горянською  з  задоволенням  і   зробили.

 Так з  2006  року   хор  «Мрія»  є  членом   обєднання  АУОЕ.  

 Найуспішнішим  періодом  творчого  життя  «Мрії» був  час,  коли  хор  очолив      чудовий  музикант  і  людина  -   Генрі  Трон   . За десять  плідних  років , під  керівництвом  Г.Трона   було  здійснено  чимало  тематичних  програм ,  виконувались   пісні   різними  мовами, основою  звичайно  залишався   український  репертуар .

Хор  закінчив  своє  існування  лише  в  2018 році,  коли  Генрі  Трон  перейшов  на  професійну  роботу і  утворив   чоловічий   ансамбль  “ The  soul  singers” ,  проте  співпраця    Ольги  Горянської   з  Генрі  успішно  продовжилась .

  Вона  перетворилась   на  утворення  мистецького   обєднання «Мрія» яке  успішно  діє і  понині   за  підтримки  групи   музикантів  , під  кер.Г.Трона  а  ще  цілої  плеяди  творчих  людей.    

 В 2018 році було  здійснено   успішну  постановку  п’єси    «Наймички» за  твором  Т.Шевченка , що  стала  справжньою  подією   в   культурному   житті української   громади Естонії . Останній   великий   проект   «Мрії»  -   концерт  присвячений   210-  річниці   М.В.Гоголя.   Сьогодні  обєднанням   продовжується   підтримка  проектів   інших  товариств   і  робота  над  реалізацією  своїх  творчих  планів.

                                         ( Запис  бесіди  з О.Горянською  здійснила Л.Лаур)

 

 

Прочитало 79 разів Остання змінена на Четвер, 07 листопада 2019 20:35