Талановита, щира та неперевершена! Дорога, Любов Лаур! Вітаємо вас з днем народження та ювілеєм! Вже більше 20 років Любов Лаур – членкиня правління Асоціації та ініціаторка проведення величезної кількості заходів для українців в Естонії. Завжди натхнена, неймовірно відповідальна та добра людина, яка вміє, як організувати роботу літературного клубу «Крила», церковного хору і товариства «Орфей» м. Тапа, так і проведення концертів та міжнародних фестивалів української музики і культури «Квіти України», «Північна зірка». Один з надзвичайних талантів – створити теплу атмосферу любові всюди: і під час невеликих зустрічей команди Асоціації, і координуючи зібрання сотні людей.Пліч-о-пліч, з першого року заснування Асоціації українських організацій в Естонії, Любов Лаур присвятила свою діяльність збереженню української культури та мови, традицій та українського ідентитету. Пані Любов, ми надзвичайно цінуємо ваш великий внесок у роботу Асоціації за ці роки, розвиток української діаспори в Естонії і популяризацію української культури!Щиро бажаємо постійного натхнення, сміливо мріяти, ніколи не зупинятись, бути впевненою у своїх бажаннях! Нехай кожна мета буде досягнута завдяки доброму здоров’ю, підтримці ваших люблячих друзів та колег! Будьте найщасливішою, нехай життя зігріває, дарує нові відчуття, красу та мирне небо!З днем народження, дорога Любов Лаур!

Анна Шуліка.

02. тарвня 2023 в гості до Асоціації завітав відомий актор та режисер, член Національної спілки кінематографістів України, народний артист України Володимир Талашко!Справжню славу йому принесла роль старшого лейтенанта Сергія Скворцова у стрічці „В бій ідуть тільки «старики»“ Леоніда Бикова.Володимир влаштував для нашої команди та її друзів справжній творчий вечір! Він поділився роздумами про своє акторське минуле та сьогодення (актор постійно відвідує фронтові позиції), читав безліч віршів та навіть співав пісень!!Дякуємо всім, хто приєднався до зустрічі, і звичайно Володимиру Талашко за неймовірну атмосферу, теплі емоції, і надзвичайно відверте та щире спілкування Інна Гордієнко .

Відповідно до коротенької публікації в Вікіпедії – Володимир Якович Паламар (ест. Vladimir Palamar; 24 лютого 1973) є Президентом Асоціації українських організацій в Естонії, головою крайової управи Спілки української молоді в Естонії, директором української недільної школи «Надія», членом Ради при Міністрі культури Естонії з питань національних меншин … Мабуть самій долі було завгодно, аби чоловік, що очолює вже багато років обєднання українців Естонії, з’явився на світ саме в день народження цієї держави і протягом більше як 30 останніх років святкує разом з нею свій день народження. З півстолітнього життєвого шляху Володимира Яковича дозволимо собі повідати лише про минулий 2022 рік бо саме він , за відомих обставин , був наповнений особливими подіями. Вже на другий день повномаштабного вторгнення росії в Україну при Асоціації українських організацій Естонії розпочав роботу Координаційний штаб допомоги Україні .Цей штаб стає на довгі місяці сенсом життя Володимира Паламара та його дружньої команди волонтерів. Цілодобово не вгасало світло у приміщенні штабу за адресою Tallinn, Nafta 6 – 2 , кожної хвилини на дзвінки більше 10 телефонних номерів відповідали волонтери, змінючи по черзі один одного . А за тим – збір і відправка в Україну автомобілів, воєнного спорядження і просто допомоги за всіма напрямками. За більш як піврічну активну роботу штабу і волонтерського центру в його роботі було задіяно сотні людей – добровольців. Волонтерська історія і досі продовжується , змінились можливо форми роботи і напрямки , проте – результатом її є те, що об’єднання під короткою назвою Асоціація українців – стали відомим широкому колу як у державних структурах Естонії і України, так у медійному просторі , а головне – прості люди, біженці почувши назву адреси Nafta, 6 , відгукуються з посмішкою : ” Я знаю цю адресу, я там був !” Ніщо так не виявляє в нас людської гідності , і силу духу , як важкі обставини . Розв’язана Москвою загарбницька війна згуртувала український народод навколо держави , породила в людях силу духу, віру і відданість своєму народу . Неймовірну згуртованість виялило особливо молоде покоління українців . Сьогодні в день першої річниці повномаштабної війни в Україні , ця згуртованість стає все міцнішою. Керована Володимиром Паламарем більше як 25 років Естонська філія Спілки молоді України з особливим поривом ,з ентузіазмом розгортає рамки своєї роботи . До кола спілки влились нові сили , що привнесли в її життя цікаві , нестандартні напрямки і форми роботи, а головне – бажання творити добру справу на благо України і на благо держави Естонії. Сьогодні кожен з нас може у відкритому інформаційному просторі спостерігати за тим, що і як відбувається в житті українських Товариств і об’єднань , в тому числі Асоціації Українських Організацій Естонії. Одним з важливих напрямків цієї роботи – є інтеграція українців в естонське суспільство , починаючи від освоєння мови і завершуючи впровадженням в життя спільних ,змістовних культурницьких заходів. . За підтрики керіництва АУОЕ , та його Президента Володимира Паламара заплановано і здійснюється ряд мистецьких проектів : концертів, екскурсій, акцій , що висловлюють велику повагу і подяку естонській державі та її народу на неймовірну підтримку як держави Україна в її непростій боротьбі з ворогом так і кожній людині з України, що знайшла тут тимчасовий захист.Створення телевізійниками з України – відеокліпу – подяки естонській державі “Серця України з Естонією” на пісню “Ta lendab mesipuu poole” за участю творчих колективів та простих громадаян України стало однією з важливих подій у цій роботі. Прийде до нас новий день 25 лютого 2023 року . Важко прогнозувати сьогодні наступний день . Але в нас живе віра і надія що все буде добре , кажуть саме позитивний настрій наш на новий день формує ситуацію навколо нас , тож будемо вірити в добро і в перемогу України у її священній боротьбі за своє право бути єдиним , вільним народом і державою, що обрала свій шлях Свободи . Немає сумніву, що наш ювіляр разом з нами, на предньому краї цієї віри і цієї боротьби ! Ми, хто багато років знає і є поруч з Володимиром Паламарем і ті люди, хто сьогодні стали його новими друзями , соратниками , єдинодумцями за останній рік – усім серцем і щирою душею бажає нашому лідеру , а ще просто – чоловікові, батькові і навіть дідусеві – життєвої наснаги на майбутнє півстоліття , бо саме такі люди, такі особистості складають основу любого суспільства , любого народу і любої родини в ньому .

МНОГАЯ ЛІТА ТОБІ, ВОЛОДИМИР ПАЛАМАР ! PALJU ÕNNE !!!

Етичний кодекс громадських обʼєднань

В Асоціації українських організацій в Естонії (UOAE) ми віримо, що об’єднання можуть і мають бути більш відкритими та прозорими, ніж організації в інших секторах. Тут на допомогу приходить ухвалений у квітні 2002 року на Генеральній асамблеї Круглого столу некомерційних організацій Естонії в Тарту.

Громадські обєднання вітають чесність, рівність, гідність, відкритість, солідарність, готовність до співпраці, різноманіття, благонадійність та діє згідно до цих цінностей. Наша співпраця ґрунтується на дружньому партнерстві, взаємоповазі та визнанні. Обов’язок громадських обєднань – зробити свій внесок у створення безпечного, врівноваженого та турботливого по відношенню до своїх членів суспільства. У своїй щоденній діяльності громадські обєднання виходить із чинних законів та інших правових актів Естонської Республіки. 

ПРИНЦИПИ ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ 

Демократичне керівництво та діяльність

1. У громадського об’єднання чітка та зрозуміла місія. При виконанні місії громадянське об’єднання слідує статуту, внутрішнім документам та стандартам дії організації.
2. Громадське об’єднання висловлює та представляє різні інтереси та потреби людей. Громадське об’єднання залучає людей у розвиток громадянського суспільства у вигляді громадянської освіти, демократії участі, представництва та інших форм.
3. Громадське об’єднання як добровільне об’єднання членів суспільства поважає своїх членів, забезпечує демократичне управління, дотримується принципів відповідальності керівництва та працівників, реагує на їх провини.
4. Громадське об’єднання вважає залучення людей до добровільної діяльності пріоритетом громадянського суспільства та вітає це.
5. Громадське об’єднання послідовно прагне вмілої діяльності, професіоналізму та досконалості з метою досягнення кращих результатів роботи та суспільного визнання.
6. Громадське об’єднання, отримуючи кошти для своєї діяльності, в більшоті випадків, від дарувальників та пожертвувачів, поважає їхні інтереси та використовує отримані кошти цілеспрямовано.

Громадська сміливість та громадська позиція

7. Громадське об’єднання виявляє сміливість у боротьбі із соціальною несправедливістю.
8. При прояві некомпетентності та ігнорування принципів соціальної справедливості у законах та інших правових актах громадське об’єднання проводить роботу щодо їх зміни.
9. Громадське об’єднання не застосовує і не пропагандує насильство для вираження своїх думок, досягнення цілей чи привернення уваги громадськості.

Господарське та раціональне використання коштів та майна

10. Для досягнення своїх цілей громадське об’єднання використовує природне, людське та духовне надбання, а також матеріальні та майнові засоби по-господарськи та раціонально, враховуючи потреби сьогоднішнього та завтрашнього поколінь.
11. Громадське об’єднання в якості, як прохача, так і дарувальника діє з добрих традицій фінансування, обґрунтованості та прозорості бюджетів і уникає подвійного фінансування.

Відповідальність та підзвітність

12. Громадське об’єднання надає звіт та відповідає за досягнення цілей та використовувані для цього способи та засоби перед своїми засновниками, дарувальниками, благодійникам та громадськістю.
13. Громадянське об’єднання вважає важливим готовність до звітності, яку забезпечує вміле керівництво, внутрішня звітність та дотримання добрих традицій бухгалтерії.
14. Громадянське об’єднання оприлюднить звіт про свою діяльність та фінансовий звіт принаймні один раз на рік.

Відкритість та прозорість

15. Інформація про місію, членство, діяльність та фінансування громадянського об’єднання має бути відкритою і зрозумілою.
16. Громадянське об’єднання спілкується з усіма відкрито та прямо, не діє анонімно.
17. Громадське об’єднання відкрите для нових ідей та різних думок, а також для співпраці в ім’я досягнення спільних цілей.

Незалежність та запобігання конфлікту інтересів

18. Громадське об’єднання є незалежним у постановці цілей, прийнятті рішень та вчинках і уникає потрапляння під контроль партій, публічних інституцій або приватних підприємств, коли втрачається самостійність цивільних об’єднань, їх незалежність та здатність діяти у суспільних інтересах.
19. Громадське об’єднання та особи, що працюють у ньому, запобігають виникненню конфлікту інтересів. При прояві конфлікту інтересів громадське об’єднання вживає необхідних заходів щодо його ліквідації.

Вірність своєму слову та визнання авторства ідей

20. Громадське об’єднання дотримується як письмовим, так і усним угодам і договорам. 
21. Громадське об’єднання поважає авторство та приналежність ідей та проєктів інших об’єднань. Терпимість
22. Громадське об’єднання визнає відмінності способу думок, різноманітність об’єднань та їх цілей.
23. Громадське об’єднання не паплюжить інші об’єднання, працюючих у них людей та їх думки.

Ухвалено на Загальних зборах Круглого столу недохідних об’єднань Естонії 7 квітня 2002 р. в Тарту.

VABAÜHENDUSTE EETIKAKOODEKS

Ukraina Organisatsioonide Assotsiatsioon Eestis ( UOAE ) usume, et ühendused saavad ja peaksid olema avatumad ja läbipaistvamad kui teiste sektorite organisatsioonid. Siin tulebki appi 2002. aasta aprillis Tartus Eesti MTÜ-de Ümarlaua üldkogul vastu võetud resolutsioon.

Vabaühendused väärtustavad ausust, võrdsust, väärikust, avatust, solidaarsust, koostöömeelsust, mitmekesisust ja usaldusväärsust ning tegutsevad nendest väärtustest lähtudes. Nende koostöö põhineb heatahtlikul partnerlusel, vastastikusel lugupidamisel ja tunnustamisel. Vabaühenduste kohus on anda oma panus turvalise, tasakaalustatud ja hooliva ühiskonna kujundamisse.

Oma igapäevases tegevuses lähtuvad vabaühendused Eesti Vabariigis kehtivatest seadustest ja teistest õigusaktidest. Eetikakoodeks sätestab vabaühenduste väärika tegutsemise põhimõtted, mille järgimine tõstab ühenduste ja mittetulundussektori usaldusväärsust ühiskonnas.

Vabaühenduste tegevuse eetilised põhimõtted

Demokraatlik juhtimine ja toimimine

1. Vabaühendusel on selge ja arusaadav missioon. Vabaühendus järgib oma missiooni täitmisel põhikirja, sisemisi dokumente ja organisatsiooni toimimisstandardeid.
2. Vabaühendus väljendab ja esindab inimeste erinevaid huvisid ja vajadusi. Vabaühendus kaasab inimesi rahvahariduse, osalusdemokraatia, eestkoste ja muude vormide kaudu kodanikuühiskonna edendamisse.
3. Vabaühendus kui ühiskonnaliikmete vabatahtlik ühendus väärtustab oma liikmeid, kindlustab ühenduse demokraatliku juhtimise, hoiab ühenduse juhtivkogud ja töötajad vastutavana, reageerib nende väärtegudele.
4. Vabaühendus peab inimeste kaasamist ja vabatahtlikku tööd kodanikuühiskonna alustalaks, väärtustab kodanikke ja nende vabatahtlikku tööd.
5. Vabaühendus püüdleb järjekindlalt oskusliku tegutsemise, professionaalsuse ja täiuslikkuse poole, et saavutada parimaid töötulemusi.
6. Vabaühendus, saades vahendid oma tegevuseks peamiselt toetajatelt ja annetajatelt, kasutab saadud vahendeid otstarbekalt ja sihipäraselt.

Kodanikujulgus ja hoolivus

7. Vabaühendus ilmutab kodanikujulgust võitluses ühiskonnas esineva ebaõigluse vastu.
8. Vabaühendus, nähes seadustes ja teistes õigusaktides ning nende rakendamises ebapädevust ja ebaõiglust, teeb tööd nende muutmiseks.
9. Vabaühendus ei kasuta ega propageeri vägivalda oma seisukohtade väljendamiseks, eesmärkide ja avalikkuse tähelepanu saavutamiseks.

Vahendite ja vara heaperemehelik ning säästlik kasutamine

10. Vabaühendus kasutab loodus-, inim- ja vaimuvara ning ainelisi ja varalisi vahendeid heaperemehelikult ning säästlikult, arvestades tänaste ja tulevaste põlvede vajadustega.
11. Vabaühendus lähtub nii taotleja kui toetajana headest rahastamistavadest, eelarvete põhjendatusest ja läbipaistvusest ning hoidub topeltrahastamisest.

Vastutus ja aruandmiskohustus

12. Vabaühendus annab oma tegevusest aru ning vastutab asutajate, liikmete, toetajate, annetajate ja avalikkuse ees.
13. Vabaühendus peab oluliseks aruandevalmidust, mille tagab oskusjuhtimine, sisemine aruandlus ja juhindumine heast raamatupidamistavast.
14. Vabaühendus avalikustab oma tegevuse sisulise ja rahalise aruande vähemalt kord aastas.

Avatus ja läbipaistvus

15. Informatsioon vabaühenduse missiooni, liikmeskonna, tegevuse ja rahastamise kohta peab olema avalik ja arusaadav.
16. Vabaühendus suhtleb avatult ja otsekoheselt oma nime all ega tegutse anonüümselt.
17. Vabaühendus on avatud uutele ideedele ja erinevatele seisukohtadele ning koostööle ühiste eesmärkide saavutamiseks.

Sõltumatus ja huvide konflikti vältimine

18. Vabaühendus on oma eesmärgiseadmistes, otsustes ja tegevuses sõltumatu ning hoidub sattumast erakonna, avaliku institutsiooni või äriühingu kontrolli alla, millega ta kaotab oma sõltumatuse ja avalikes huvides tegutsemise võime.
19. Vabaühendus ja seal tegutsevad isikud hoiduvad sattumast huvide konflikti. Huvide konflikti ilmnemisel võtab ühendus tarvitusele vajalikud abinõud selle lõpetamiseks.

Sõnapidamine ja ideede autorluse tunnustamine

20. Vabaühendus peab kinni nii kirjalikest lepingutest kui suulistest kokkulepetest.
21. Vabaühendus austab teiste ühenduste ideede ja projektide autorlust.

Sallivus

22. Vabaühendus tunnustab mõtteviiside erinevust, ühenduste ja nende eesmärkide mitmekesisust.
23. Vabaühendus ei halvusta ega laima teisi ühendusi, nende seisukohti ja neis tegutsevaid isikuid.

Vastu võetud Eesti Mittetulundusühenduste Ümarlaua Suurkogul 7. aprillil 2002. aastal Tartus

В житті  кожного народу  і  кожної людини, яка  відносить  себе  до  тої чи іншої  групи  людей  , найважливішим є збереження  традиції .

Зимовий  цикл  – вирізняється  найбагатшим  переліком  свят , яких люди  намагаються  дотримуватись  і які  із  задоволенням   відзначають, де  б не  жили   і куди б доля  не  завела   людину  за  тих  чи  інших  обставин.  Так  сталося, що тисячі  українців  з  відомої  всім  причини  змушені  були  покинути  рідні  місця  проживання  і  поселитись  в   Естонії.

Частина   з них  оселилась у   волості або в  самому  місті   Тапа  . Це,  здебільшого , жінки  з дітьми , або ж люди  старшого  віку .  Кожний  з них  вже визначився  не  тільки  з  місцем  проживання , а й знайшов  для  себе  роботу . Діти , у  відповідності  до  віку – відвідують  чи то  дитячий  садок, або  навчальний  заклад . Не все в житті  наших  героїв   складається ідеально , або як  би нам  хотілось :  комусь  доводиться  досить  складно  вирішувати  проблеми  з лікуванням  , комусь не додала  уваги  місцева  соціальна  служба . Проте ,здебільшого , у  змушених  переселенців   –  є  позитивний  настрой  і  почуття  подяки державі  і  місцевому  самоврядуванню , естоноземельцям , з ким  кожного  дня  тепер  доводиться  їм  спілкуватись , спірвпрацювати  і  просто  жити  буденним  життям.

 На передодні  головного  свята  православних  християн  – Різдва ,  кожна  родина  , в залежності  від  можливостей , намагалась  дотримувались  тих  чи  інших  традицій його  зустрічі та  святкування  або ж хоча би  з  теплотою  згадувала  , як  то  було в Україні.

Вечір напередодні Різдва називається Святим або Навечір’ям Різдва Христового. У цей день всі члени родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань.

    За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинку, вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву.

    А вдосвіта 6 січня господиня розпочинала приготування дванадцяти страв, що символізують дванадцять апостолів. Оскільки Різдву передує тривалий сорокаденний піст, всі страви Святої вечері мають бути пісними.

    Головною різдвяною стравою є кутя — пшенична або ячмінна каша, змішана з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов’язково має стояти узвар.

    Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил.

    На почесному місці в домі повинен стояти Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. Традиція ставити дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України.

    Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.

       Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків та вшануванням душ померлих. Тож після Святої вечері українці залишають по ложці кожної страви для духів померлих родичів (в деяких регіонах взагалі не прибирають зі столу) або ставлять для них кутю на підвіконня.

Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують — «Славімо його!». У цей день прийнято ходити до церкви на святкову молитву, а також в гості до родичів.

    На відміну від Святвечора, під час різдвяних гостин вже не обмежуються пісною їжею. На стіл у цей день кладуть шинку, ковбасу, яйця, холодець тощо.

    Обов’язковою різдвяною традицією є колядування — звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.

Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.

       Крім того, українці дотримуються давньої традиції миритися в цей день, пробачати один одному образи.

    Оголошене  різдвяне  перемир’ я  поселило в душах   кожного  українця  надію  на  можливе  скоре  завершення   війни  і  повернення   додому  більшості  з них…  але  чи  буде  так ?  

  Час  має особливість невпинно  летіти  для  одних  і  тягтися   дуже  повільно  для  інших  людей  :  тут  все  залежить  від  настрою  кожної  людини,  її  вміння  керувати  як  своїм  часом  так  і  своїм  настроем на  вирішення  тих  чи  інших  завдань.

  Хотілося б  побажати  кожному  , хто мав  ті  чи  інші  проблеми в  минулому  , аби  Новий  рік  став для  них  трампліном  для  вирішення складних  завдань , аби  душевний   настрій  кожної  людини  був  позитивним . 

   Від  імені   українців  Естонії , яких  ми  вже  звикли  називати естоно –українцями , ми  щиро  дякуємо   усім  людям , хто вже  більше 10 місяців  піклукється    вирішенням  іноді   непростих  проблем , аби  допомогти   змушеним  переселенцям  : органи  влади, керівники  навчальних  закладів , керівники   виробництв  , де  знайшли для  себе  роботу   переселенці . 

 Бажаємо  нашим  землякам  налаштувати  своє  життя  в Естонії  так, аби  в  ньому  було  якомога  більше  позитивних  речей ! 

     З Новим  роком, з Різдвом і  Водогхрещем  ! 

07.01.2023. Любов Лаур.

Новий  2023  рік  нарешті  настав , як і заведено –  1 січня !

 З першим  Днем нового  року співпала  дата  народження  жінки, про  яку  ми хотіли  б вам коротко розказати.   Чому саме  про неї, ви  потім  здогадаєтесь !

Людмила  Одес , харків’янка , українка , кому  доля  випала  , за  сімейних  обставин  народитись  в  далекому  Казахстані, бо  там  працювати  деякий  час  довелось  її мамі – лікарю.

Згодом  родина  повернулась  у  рідні  краї  і  вже тут  аж  до  зрілого  молодого  віку   Люда  завершувала  навчання  - школа , музичне  училище, Харківська  консерваторія .. Між тим , був  період  і  полтавський  де  вона  жила,  викладала  музику  в школі ,  і , нарешті  прийшов  день , знайомства  з  її майбутнім  чоловіком  - естонцем Аго  Одесом.

 Це  були  роки  , коли  як в Естонії так  і  в Україні  розпочинались  активні  процеси  відновлення  національної  свідомості ,  рідної  мови, культури , часи  активного  суспільного  оновлення.  

     Саме у ці роки  молода  родина  вирішила переїхати  до Естонії .  З тих пір  минуло  вже  більше  30 років .

 Людмила  жодного  дня  не  дозволяла  собі  жити  без  заглиблення  в  творчий  процес , в  музичну  культуру. Робота  в  якості  викладача  музики ,  фортепіано , педагога  вокальної  студії  « Арлекіно» , що готувала   юних  вокалістів  до  участі  в телевізійній  програмі «Ранкова  зірка»  і  ще  багато – багато  чого…

       В ці  роки  почалось  активне  формування   українських  громад, товариств  Естонії , одне  з  яких  отримало  назву «Просвіта» . Знайомство  керівника   «Просвіти»  Оксани  Мамутової з  професійною  піаністкою Людмилою Одес  по –суті  стало  для  обох  визначальним  , оскільки  жодний захід  Товариства , чи то  фестиваль, чи то  тематичний  концерт  вже  не  відбувався  без  активної  участі  в ньому  нашого  музиканта – педагога    Людмили  Одес.   Українська  Недільна  школа «Надія» , що  була  сформована  на  базі  «Просвіти»  і  сьогодні  є одним з провідних   навчальних  закладів   української  діаспори Естонії,   використовувала   професійні  знання   музичного  педагога  .  Саме Людмила  Одес  залишається  і  понині  головним  концертмейстером  міжнародних  фестивалів « Квіти України» та «Північна  зірка» , організатором   яких  є Асоціація  українських Організацій  Естонії.  

Культурологічний  клуб «Крила», що  діє вже 10 років  на  базі  Культурного  осередку  АУОЕ теж  не  обходиться  без  музикознавчої  і  практичної  підтримки  концертмейстера  Людмили  Одес.  

Час  невпинно  летить , нам  його  так  іноді  хочеться  зупинити , бо  жінка, як і  кожна  людина   має особливість  -  набуваючи  досвід – втрачати   енергію, сили, терпіння  і бажання   бігти  швидко  вперед.  Настає  час, коли  творча  людина  теж   хотіла б зупинитись,  аби  перепочити , але  це  не  про  нашу  героїню…

Вже  діти  стали  дорослими, вже  навіть  правнук  народився , але  світ  навколо  Людмили  залишаються  молодим, таким же  творчо  наповненим, як це  було  30 – 40  років  тому. 

Майже  щодня  до  Людмили  додому  приходять учні   аби  посягнути  гру  на  фортепіано , щороку  їх  число не  зменшується, а   навпаки.  Не  вщухає   творчий   вітер   в   житті  наших  товариств , об’єднань, їх з  часом   стає  все  більше.  Обставини, за  яких  сотні  творчо  обдарованих  людей   змушені  були   знайти  для  себе   тимчасове  перебування в Естонії  - сьогодні  знаходять  підтримку   в Культурних центрах  української  діаспори, в  тому  числі  за  відомою  всім  адресою  Tallinn, Nafta 6  - 2.    Останні  події  в  культурному  житті   АУОЕ : благодійні  концерти , участь  у  Днях  старого міста, фестивальних  програмах  , тематичних  концертах    показали, наскільки зміцніла духовно  і організаційно  наша  українська  громада Естонії, яким  важливим  фактором  є  підтримка  українців  , їх  бажання  творчого   самовизначення . В цьому  процесі  саме  такі  люди , як  Людмила  Одес   відіграють  дуже  важливу  роль . 

   Рік  розпочався  з 1  січня  , саме  в  цей  день  колись народилась  наша   героїня, народилась , аби  своєю  творчою  і  людською  енергією  заповнювати  цей світи, аби  робити  його  кращим, добрішим , важливішим  для  всього  суспільства  і  для  себе  самого ! 

 Ми, українська  діаспора  Естонії  від  щирого  серця  вітаємо  нашу  Людмилу  Одес  з її Днем  народження  і бажаємо  невпинності   життєвої  енергії,  творчої  наснаги , доброї  , щасливої  долі  кожному  з членів  її  особистої  родини , а  головне- миру  і  процвітання  її улюбленій  Батьківщині – Україні !  МНОГАЯ ЛІТА  ТОБІ , ЛЮДМИЛА  ОДЕС!!! 
  03.01.2023              Любов Лаур . 

Написано перес.служба АУОЕ

В  кожному  з нас  закладено  природою   багато  здібностей  , про які  ми  можливо і не  здогадувались   раніше , аж раптом , за   якихось  обставин , пробуджується   раніше  незвіданий   талант .  Настає   момент, коли  ми  тим  новим  вмінням   починаємо  ділитись  з оточуючим  світом  і  тим , частенько  дивуємо   всіх  , а , тим більше, своїх  рідних, близьких  людей, знайомих, сусідів ….   Ось  тоді  і  виникає  питання : звідки  в тебе  такий   талант  ?  А ти і сам  не можеш  пояснити – звідки ?  Звісно ж звідки, кажуть – талант від Бога , а ще  від  природи, від  батьків , десь  він  був  прихований, можливо  в  далеких   твоїх  пращурах,а  тепер  прокинувся  в тобі…

  Якби там  не було,    раніше  незвідані  нам  уміння   починають  служити  добру  службу  нашому  серцю , заповнюють  душу , несуть  із собою  життєву  енергію,  а  оточуючим  нас людям  дарують   красу  і   від того задоволення  …

    Саме  так  трапилось  з  героїнею нашої  розповіді  Валентиною  Ткачук . Пам’ятаєте , одного  разу,ще в  червні  минулого  року  ми вже  вам  розповідали  про  Валю …  тоді  перед  нами  постала  постать  жінки – заробітчанки , що  виконувала   досить   важку  фізичну  роботу  на  одному  з естонських  хуторів – вона  доїла  корів і тим  заробляла на життя, а ще  підтримувала  свою родину в Україні.  

 Між  доїнням  ,прибиранням  та  іншими  необхідними  процедурами  у  корівнику  і  за  ним ,  була   можливість  трохи   перепочити ….  Так от  саме  у хвилини  відпочинку   , аби  руки  і  голова  були  чимось  таки  зайняті  – наша Валя  взялась, як ви  думаєте  за  що ? За  малювання… купила   альбом , набір  олівців  і  почала створювати   малюнки, що  визрівали  в  її  голові …

 Навколо  вирувала  красива  природа, ліс, річка , шуміла  водичка  , щебетали  пташки  , нагадуючи  про  Україну …

Малюнок  за  малюнком  –  створювались  художні   сюжети, де  здебільшого  вирували  квіти , а ще  герої  улюблених  мультиків ,  домашні  тваринки .. 

   За  деякий  час, Валя  змушена  була  залишити  територію Естонії, завершився  візовий   період  її перебування  в Європі.

 Вдома, на  Вінничині , Валя  не  забувала  про  свої  новонароджені   захоплення  і  з дня  на  день  вже  народилась  ціла  галерея  малюнків .

 Тим  надбанням  наша  героїня  поділилась  в меседжері зі  мною , чим  здивувала  , якщо  не  зказати –  просто шокувала   …

  «Як, ти  ніколи  раніше  не  займалась  жипописом , ніколи  не  навчалась  цьому  мистецтву ? «, – було  моє  здивування .

« Ні, ніколи , просто , перебуваючи  в Естоніі , як приходила з роботи і не знала чим себе зайняти  – купила якось дитячий альбом, фарби  і кісточки. Ось так само прийшло...» – була  відповідь…

       Тепер, з кожним днем  все  наполегливіше  Валя  повертається  до  своєї  нової  пристрасті , збільшуючи   коло  сюжетних ліній  малюнків , розширюючи   кольорову  гаму  , таким чином,  народжуються   справжні   живописні роботи …

 Валя  дуже  боїться  нищівної  критики  професійних  художників, адже  вона  не  має  уявлення  , як правильно  має створюватись  малюнок , а робить  це  користуючись лише  своїм  внутрішнім   відчуттям .

     Ми  вирішили  розказати вам  про  захоплення  нашої  героїні , а  , скоріше  про  нову  сторінку  в  її житті   в переддень   , коли  за  календарем ( друга  неділя жовтня) , відзначається  День  художника.

   Звичайно , наша  героїня  абсолютно  не  претендує  називати себе   художником  , бо  тільки  професійна  гільдія  здатна   приймати чи не  приймати до  свого  кола   того  чи  іншого  майстра. Нашій  героїні  достатньо  було б  визнання  її  таланту   оточуючими  її людьми, друзями, знайомими .

Ми , зі  свого  боку , щиро  бажаємо  нашій Валі  Ткачук  невгасимого  творчого  натхнення , яке привело б її до   стану  справжніх  майстрів – яких називають  художниками  і, хто  знає, можливо  прийде  час , і люди  назвуть  Валентину  Ткачук  – відомою народною  художницею.

 Тим більше, на  аватарці   сторінки в ФБ Валентини Ткачук  значаться     такі  слова  «Скоро у вашому  житті  відбудуться великі  зміни. Будьте  готовими до  щастя ! Ви досить  пережили , настав  час  змін ..«                 

  Хай так  і  станеться , дорога Валю, ми  всі  того  тобі  бажаємо !

    Представляємо  вам, дорогий  наш  читачу  лише  частинку  робіт  Валентини  Ткачук  з м.Ладижин  на  Вінничині . 

 Ваша увага, ваші  думки про   малюнки Валентини – будуть  їй  і  цикавими і  корисними ! 

  Інна Гордієнко. 

 06. листопада 2022 року   в талліннському культурному центрі КАЯ відбувся 10-ий міжнародний фестиваль мистецтв «Північна зірка – 2022», організатором якого протягом  20 років виступає Асоціація українських організацій Естонії.

Захід проходить кожного парного року, тобто один раз на два роки.

Цьогорічний фестиваль був особливим. По-перше, через пандемію, яка завадила йому відбутися в 2020 році він був довгоочікуваним, по-друге, повномасштабна війна в Україні і безліч вимушених переселенців, які опинились через агресію рф в Естонії, зробили цей фестиваль яскравим, насиченим новими іменами та справжніми талантами!

За словами Голови Асоціації Vladimir Palamar, фестиваль мистецтв – це майданчик творчих здобутків для всіх українців, які проживають в Естонії. Це можливість нагадувати один одному, що ми велика талановита нація, яка не втрачає свої культурні традиції та зберігає свій ідентитет, незалежно від того, в якому куточку земної кулі вона знаходиться.

«Ми безмежно раді, що можемо об’єднувати наших талановитих українців в Естонії і що під час цієї жахливої трагедії для всього українського народу, наші земляки мають можливість реалізовувати свої творчі здобутки далеко від батьківщини. Зараз наші артисти і митці – це потужна армія, яка бореться з ворогом на культурному фронті і надихає бійців ЗСУ на перемогу!», – зазначив він.

Зі словами привітання учасникам фестивалю виступили заступниця Голови Асоціації – Любов Лаур, перший секретар Посольства України в Естонії – Леонід Третяк та радник Міністерства культури Естонії – Artjom Tepljuk.

Якщо у програмі минулих фестивалів брали участь колективи і солісти, які переважно, представляли товариства Асоціації, то цьогорічного фестивалю значна частина артистів, які виступили перед глядачами була з різних куточків України!

Серед них атмосферу фестивалю створювали: Лілія Палінкаш із Запоріжжя, харків’янки Тетяна Токарєва, Тетяна Колій, Катерина Волкодав, сім’я Ковалевських з міста Маріуполь: Петро та Софія, ведучий концерту, маріуполець Євген Кравець, Марія Рудик – організатор виставки з народознавства з міста Умань на Черкащині.

Звичайно, фестиваль не був би досконалим без участі його постійних учасників: лауреата міжнародних та республіканських конкурсів – хореографічного ансамблю КОЛОР, під керівництвом добре відомого в Естонії хореографа Ніни Гетс, Альони Думініки – керівниці церковного хору “Оранта”, Лариси Купчинської -керівниці колективу аутентичного співу “Родовід”, Людмили Одес – піаністки, яка багато років підтримує всі творчі проєкти Асоціації, Яни Балакіної та вихованців її вокальної студії “Карамель”, фольклорного гурту “Журба” під керіництвом Володимира Лейбюка.

Фестиваль “Північна зірка -2022” був яскраво прикрашений народознавчою виставкою,яку влаштувала справжній ентузіаст своєї справи, уманьчанка Марія Рудик, що нині знайшла свій прихисток вестонському місті Отепяя зі своєю донькою. Гості фестивалю змогли насолодитися справжніми перлинами українського мистецтва, відтвореними у вишиванках та інших виробах.

Асоціація безмежно вдячна всім творчим колективам, які взяли участь у Фестивалі «Північна зірка – 2022», а також всім, хто долучився до його організації та проведення. Зокрема, нашій заступниці голови Асоціації – Любові Лаур, яка вже багато років поспіль опікується організацією цього заходу та концертному менеджеру – Євгену Новохатньому, завдяки старанням якого Естонія побачила і почула нові яскраві колективи.

Ми всі віримо в нашу перемогу і сподіваємося, що під час наступного фестивалю, якій відбудеться в 2024 році, Україна буде вільною і незалежною!

Життя української громади Естонії складається з багатьої важелів , одним з яких є наповнення його духовним змістом.
Цю місію покликані виконувати багато різних установ : заклади культури, мистецтва , культурологічні о’єднання , клуби , проте найбільшу роль в духовному наповненні людини відіграє і по-сьогодні , церква. Саме тут людина належить не собі, а Всевишньому , саме тут може сміливо і щиро просити в нього допомоги, захисту, підтримки .. Українська православна церква як в державі Україна, так і за її кордонами останнім часом зазнала багатьох змін . ЦІ обставини, тим не менше, не вплинули на потребу вірян звертатись за порадою і допомогою до церковних священнослужителів … Драматичні події воєнної агресії Росії в Україні значною мірою вплинули на духовне життя людей .
Талліннська Українська Православна Парафія Святого Великомученика Георгія Побідоносця , за адресою Tallinn, Suur Kloostri. 14 останні півроку значно поповнилась вірянами , велику частину яких складають люди – змушені переселенці. Кожної неділі та ,особливо важливі церковні свята, священнослужитель цервки о.Іоан проводить Літургію, яка збирає десятки , а іноді сотні людей разом під куполом церкви . Все частіше маленьких діток хрестять у церкві …
За православною традицією церковне богослужіння мають супроводжувати духовні піснеспіви, які виконують церковні співаки . Саме їм належить велика роль в тому, наскільки людина, що зайшла до церкви помолитись і просити допомоги у Всевишнього зможе заглибитись у зміст молитви , віднайти у своєму серці необхідні в цей час відчуття, слова віри і надії .
Останнім часом церковний хор Талліннської української православної парафії поповнився професійно освіченими і талановитими співаками , для кого церковна музика є частиною їх духовного життя. Хор , який не так давно отримав назву “Оранта” очолює музикант, випускниця Одеської консерваторії , співачка Альона Думініка. Хор бачить свою місію не лише в тому, аби оспівувати церковну Літургію , а поширювати духовну музику серед людей , готуючи тематичні програми духовних і патріотичних піснеспівів , присвячених темі історії України, традицій : колядки та щедрівки , а головне – історії світової духовної музики , частину якої складає українська православна культура.
24 серпня 2022 у виконанні хору “Органта” прозвучали пісні , присвячені Дню незалежності України , а 16 жовтня 2022 – у рамках святкування Покрови Божої Матері та Днів українського козацтва – хор , об’єднав свої зусилля з молодіжним камерним колективом Естонської музичної Академії “Pattern” , під керівництвом Іллі Гуменюка та виконав твори українських авторів , де образ Матері Божої і Захисника вітчизни були головними. ВІряни, хто прийшов до церкви цього дня , щиро дякували хористам за їх майстерність, за справді духовно окрашене їхнє мистецтво. особливих слів подяки і захоплення отримав молодіжний камерний хор , що на завершення свого виступу , виконав відому тепер усьому світу Пісню січових стрільців “Ой у лузі червона калина” в обробці для хору естонського композитора Йонаса Тарма.
Попереду- нові надії і сподівання, нові, можливо непрості часи, тому творче життя , потреба в духовному наповненні його не спадає і потребує нашого наповнення.
Творчі люди, об’єднані навколо нашого Товаритсва , будуть нести свою місію .
Під час різдвяних свят колективи обов’язково підготують цікаві тематичні програми і покажуть їх в різних місцях, крім, звичайно самої церкви .
Любов Лаур ,

18 вересня 2022 року культорологічний клуб “Крила” АУОЕ успішно відкрив свій 9 сезон .
Раді відзначити, що клубівська родина поповнилась новими талановитими творчими людьми .
Раді вам про них розповісти. Отож, знайомтесь :
Педагог-мовознавець Наталія Чеботарьова з Кропивницького, яка змістовно доповнила музичну програму – презентацію нових імен поетичними творами найвідоміших в Україні поезій Василя Симоненка, Ліни Костенко .
Маючи великий досвід педагогічної роботи викладача української мови і літератури , пані Наталя пообіцяла долучитись до роботи клубу саме в літературознавчому напрямку аби ширити наш світогляд особливо в напрямку сучасної української літератури
Тетяни Киченко , – співачка , вокальний педагог з м.Києва . За відомих обставин професійна вокалістка з України , опинившись в естонському краї, нарешті знову змогла реалізувати себе і виступити перед слухачем, членами культурологічного клубу ” Крила” . Концертмейстером співачки виступила – студентка Естонської музично – театральної Академії Софія Ковалевська , що зі своєю родиною також оселилась в столиці Естонії за схожих з Тетяною обставин, виїхавши з Маріуполя.
Вчорашній виступ талановитих наших земляків був , свого роду, презентацією перед концертом у великому, просторому концертному залі , де неодмінно , за деякий час, Тетяна Киченко і Софія Ковалевська покажуть об’ємну програму вокальних творів світової класики . Про дату концерту ми скоро вам, друзі, повідомимо.
Молода вродлива жінка із Запоріжжя Лілія Палінкаш , декілька місяців тому змушена була з шестирічною дитиною покинути рідне місто , аби знайти для себе прихисток в Естонії . Тут вона швидко освоїлась і навіть знайшла роботу , проте творчій людині, тим більше співачці хочеться себе реалізувати саме в улюбленому жанрі – співі. Дякуючи підтримці української громади Естонії – Лілії вдалось вже декілька раз презентувати свою майстерність перед місцевою публікою, зокрема це були її виступи в м.Раквере, Таллінні під час організованих громадою заходів.
Звичайно , Лілії дуже хочеться розширити коло своєї вокальної практики в Естонії : чи то буде концертна робота , чи навіть педагогічна вокальна практика – головне зуміти реалізувати свої творчі амбіції. Українська громада пообіцяла всіляко підтримувати співачку і , по -можливості, задіяти її в усіх наших творчих проектах.
У програмі відкриття творчого сезону клубу “Крила” Лілія Палінкаш у супроводі концертмейстера – Олени Ільніцької виконала доволі складні вокальні твори : пісню М.Жербіна “Пливе моя душа ” та твір французького композитора Жюля Масне “Ти відкрий свої очі блакитні ” , отримавші дружні вигуки “Браво” та слова подяки від слухачів.
Завершилась програма творчої презентації виступом сімейства Ковалевських з міста Маріуполя , в якій батько – Петро Ковалевський вже досить маститий і відомий в Україні і особливо в своєму регіоні – східній Україні виконавець авторських, сучасних пісень, долучив до свого кола трьох чарівних своїх доньок Софію , Лізу і Поліну. І як написав в коментарі одного з відеоматеріалів їх слухач : ” це той випадок, коли природа на дітях не відпочила ” . Справді, кожна з дівчаток наділена музичним талантом , кожна має своє неповторне обличчя в цьому жанрі . Особливо обдарована старша з них – Софія , яка по завершенні Донецької консерваторії по класу фортепіано, продовжила навчальний курс в Естонській Музично – театральні й Академії . Вона є володаркою декількох нагород в міжнародних конкурсах , крім майстерного володіння інструментом , виявила набиякі вокальні здібності , тож сьогодні , пітримуючи свою родину у їх непростій ситуації змушеного переселенця , Софію частенько поруч з батьком і сестрами ми можемо спостерігати як вуличних музикантів .
Родина Ковалевських виконала декілька відомих композицій , серед яких пісні з репертуару “Океану Ельзи ” та Сергія Бабкіна у своїй , родинній інтерпретації.
Серед учсників клубного вечора були вже добре відомі його члени, хто протягом останніх років складає “честь і славу ” “Крил” : Альона Думініка – інструменталіст, вокалістка, останнім часом регент церковного хору “Оранта” , який встиг підготувати програму духовних піснеспівів на честь святкування Дня незалежності України , Ірина Соломатіна – худ.керівник хору “Журавка ” , а ще незмінна учасниця усіх концертних прогам української громади , Надія Трєскова , віднедавна співачка добре відомого фольклорного ансамблю “Журба” ,надійна опора і помічник керівника клубу “Крила” , Зінаїда Вінчура – учасниця відомого в Україні ансамблю народної пісні та побутового танцю “Оксамит” з м.Запоріжжя. Цього року наша народна співачка відствяткувала свій ювілей, тож клубівці від щирого серця привітали з цією подією нашу чарівну жінку – матір, справжню патріотку своєї землі.
Впереше на вогник клубу “Крила” заглянув професійний актор Євген Кравець , його разом з дружиною Вірою , доля привела до Естонії так само як тисячі наших земляків. Євген поки не має постійної роботи, проте маємо надію, що він з дружиною знайде себе в творчій естонський сім’ї , а поки клуб пообіцяв знайти йому гітару для занять , аби підтримувати вокальну форму.
Співачка і вокальний педагого Любов Прокопенко зі сценічним ім’ям ЛЄОНА – рідкий гість клубу , проте цього разу вона також завітала на наш вогник, із задоволенням поспілкувалась зі своїми творчими однодумцями , а ще заспівала для нас “Черемшину”. Спів завжди був і залишається основою клубу “Крила”, саме пісні гуртували нас протягом останнії дев’яти років , саме пісні формували наші погляди і наповнювали душі, через пісню ми знайомились і піснею неодмінно завершувались наші зустрічі. Так було і цього разу. В багатоголоссі звучала наша неповторна “Ой чий то кінь стоїть ” – ще і ще раз нагадуючи кожному з нас – хто ми є , чиї ми діти ! Маємо надію на нові зустрічі , на творчі звершення, тож щиро запрошуємо до нашого кола наших земляків, як тих, хто давно мешкає в Естонії, так і новоприбулих людей, тут вам будуть раді, тут ви знайдете тепло і щирі серця.

19.09.2022 Любов Лаур, керівник клубу “Крила”