Згадуючи добрі традиції українців.

В житті  кожного народу  і  кожної людини, яка  відносить  себе  до  тої чи іншої  групи  людей  , найважливішим є збереження  традиції .

Зимовий  цикл  – вирізняється  найбагатшим  переліком  свят , яких люди  намагаються  дотримуватись  і які  із  задоволенням   відзначають, де  б не  жили   і куди б доля  не  завела   людину  за  тих  чи  інших  обставин.  Так  сталося, що тисячі  українців  з  відомої  всім  причини  змушені  були  покинути  рідні  місця  проживання  і  поселитись  в   Естонії.

Частина   з них  оселилась у   волості або в  самому  місті   Тапа  . Це,  здебільшого , жінки  з дітьми , або ж люди  старшого  віку .  Кожний  з них  вже визначився  не  тільки  з  місцем  проживання , а й знайшов  для  себе  роботу . Діти , у  відповідності  до  віку – відвідують  чи то  дитячий  садок, або  навчальний  заклад . Не все в житті  наших  героїв   складається ідеально , або як  би нам  хотілось :  комусь  доводиться  досить  складно  вирішувати  проблеми  з лікуванням  , комусь не додала  уваги  місцева  соціальна  служба . Проте ,здебільшого , у  змушених  переселенців   –  є  позитивний  настрой  і  почуття  подяки державі  і  місцевому  самоврядуванню , естоноземельцям , з ким  кожного  дня  тепер  доводиться  їм  спілкуватись , спірвпрацювати  і  просто  жити  буденним  життям.

 На передодні  головного  свята  православних  християн  – Різдва ,  кожна  родина  , в залежності  від  можливостей , намагалась  дотримувались  тих  чи  інших  традицій його  зустрічі та  святкування  або ж хоча би  з  теплотою  згадувала  , як  то  було в Україні.

Вечір напередодні Різдва називається Святим або Навечір’ям Різдва Христового. У цей день всі члени родини мають бути вдома, допомагати один одному під час святкових приготувань.

    За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинку, вибілювали помешкання, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники, намагалися підготувати новий одяг для всіх членів родини. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння й молитву.

    А вдосвіта 6 січня господиня розпочинала приготування дванадцяти страв, що символізують дванадцять апостолів. Оскільки Різдву передує тривалий сорокаденний піст, всі страви Святої вечері мають бути пісними.

    Головною різдвяною стравою є кутя — пшенична або ячмінна каша, змішана з родзинками, маком, медом і горіхами. Також на столі обов’язково має стояти узвар.

    Важливим різдвяним обрядом на Святий вечір є оформлення столу. Традиційно його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна й покривають скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який буде оберігати сім’ю від хвороб та злих сил.

    На почесному місці в домі повинен стояти Дідух — житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай та добробут, і є оберегом роду. Традиція ставити дідух на Святу вечерю тягнеться ще з часів язичництва, хоча в сучасній Україні вона збереглася тільки в західних областях України.

    Сідати за святковий стіл необхідно з появою першої зірки, що символізує народження Ісуса. Святий Вечір традиційно розпочинається молитвою за здоров’я живих і упокій мертвих. Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку й благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.

       Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків та вшануванням душ померлих. Тож після Святої вечері українці залишають по ложці кожної страви для духів померлих родичів (в деяких регіонах взагалі не прибирають зі столу) або ставлять для них кутю на підвіконня.

Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують — «Славімо його!». У цей день прийнято ходити до церкви на святкову молитву, а також в гості до родичів.

    На відміну від Святвечора, під час різдвяних гостин вже не обмежуються пісною їжею. На стіл у цей день кладуть шинку, ковбасу, яйця, холодець тощо.

    Обов’язковою різдвяною традицією є колядування — звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.

Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.

       Крім того, українці дотримуються давньої традиції миритися в цей день, пробачати один одному образи.

    Оголошене  різдвяне  перемир’ я  поселило в душах   кожного  українця  надію  на  можливе  скоре  завершення   війни  і  повернення   додому  більшості  з них…  але  чи  буде  так ?  

  Час  має особливість невпинно  летіти  для  одних  і  тягтися   дуже  повільно  для  інших  людей  :  тут  все  залежить  від  настрою  кожної  людини,  її  вміння  керувати  як  своїм  часом  так  і  своїм  настроем на  вирішення  тих  чи  інших  завдань.

  Хотілося б  побажати  кожному  , хто мав  ті  чи  інші  проблеми в  минулому  , аби  Новий  рік  став для  них  трампліном  для  вирішення складних  завдань , аби  душевний   настрій  кожної  людини  був  позитивним . 

   Від  імені   українців  Естонії , яких  ми  вже  звикли  називати естоно –українцями , ми  щиро  дякуємо   усім  людям , хто вже  більше 10 місяців  піклукється    вирішенням  іноді   непростих  проблем , аби  допомогти   змушеним  переселенцям  : органи  влади, керівники  навчальних  закладів , керівники   виробництв  , де  знайшли для  себе  роботу   переселенці . 

 Бажаємо  нашим  землякам  налаштувати  своє  життя  в Естонії  так, аби  в  ньому  було  якомога  більше  позитивних  речей

     З Новим  роком, з Різдвом і  Водогхрещем  ! 

07.01.2023. Любов Лаур.

“Життя,що наповнилось творчою енергією”

Новий  2023  рік  нарешті  настав , як і заведено –  1 січня !

 З першим  Днем нового  року співпала  дата  народження  жінки, про  яку  ми хотіли  б вам коротко розказати.   Чому саме  про неї, ви  потім  здогадаєтесь !

Людмила  Одес , харків’янка , українка , кому  доля  випала  , за  сімейних  обставин  народитись  в  далекому  Казахстані, бо  там  працювати  деякий  час  довелось  її мамі – лікарю.
Згодом  родина  повернулась  у  рідні  краї  і  вже тут  аж  до  зрілого  молодого  віку   Люда  завершувала  навчання  - школа , музичне  училище, Харківська  консерваторія .. Між тим , був  період  і  полтавський  де  вона  жила,  викладала  музику  в школі ,  і , нарешті  прийшов  день , знайомства  з  її майбутнім  чоловіком  - естонцем Аго  Одесом.
 Це  були  роки  , коли  як в Естонії так  і  в Україні  розпочинались  активні  процеси  відновлення  національної  свідомості ,  рідної  мови, культури , часи  активного  суспільного  оновлення.  
     Саме у ці роки  молода  родина  вирішила переїхати  до Естонії .  З тих пір  минуло  вже  більше  30 років .
 Людмила  жодного  дня  не  дозволяла  собі  жити  без  заглиблення  в  творчий  процес , в  музичну  культуру. Робота  в  якості  викладача  музики ,  фортепіано , педагога  вокальної  студії  « Арлекіно» , що готувала   юних  вокалістів  до  участі  в телевізійній  програмі «Ранкова  зірка»  і  ще  багато – багато  чого…
       В ці  роки  почалось  активне  формування   українських  громад, товариств  Естонії , одне  з  яких  отримало  назву «Просвіта» . Знайомство  керівника   «Просвіти»  Оксани  Мамутової з  професійною  піаністкою Людмилою Одес  по –суті  стало  для  обох  визначальним  , оскільки  жодний захід  Товариства , чи то  фестиваль, чи то  тематичний  концерт  вже  не  відбувався  без  активної  участі  в ньому  нашого  музиканта – педагога    Людмили  Одес.   Українська  Недільна  школа «Надія» , що  була  сформована  на  базі  «Просвіти»  і  сьогодні  є одним з провідних   навчальних  закладів   української  діаспори Естонії,   використовувала   професійні  знання   музичного  педагога  .  Саме Людмила  Одес  залишається  і  понині  головним  концертмейстером  міжнародних  фестивалів « Квіти України» та «Північна  зірка» , організатором   яких  є Асоціація  українських Організацій  Естонії.  
Культурологічний  клуб «Крила», що  діє вже 10 років  на  базі  Культурного  осередку  АУОЕ теж  не  обходиться  без  музикознавчої  і  практичної  підтримки  концертмейстера  Людмили  Одес.  
Час  невпинно  летить , нам  його  так  іноді  хочеться  зупинити , бо  жінка, як і  кожна  людина   має особливість  -  набуваючи  досвід – втрачати   енергію, сили, терпіння  і бажання   бігти  швидко  вперед.  Настає  час, коли  творча  людина  теж   хотіла б зупинитись,  аби  перепочити , але  це  не  про  нашу  героїню…
Вже  діти  стали  дорослими, вже  навіть  правнук  народився , але  світ  навколо  Людмили  залишаються  молодим, таким же  творчо  наповненим, як це  було  30 – 40  років  тому. 
Майже  щодня  до  Людмили  додому  приходять учні   аби  посягнути  гру  на  фортепіано , щороку  їх  число не  зменшується, а   навпаки.  Не  вщухає   творчий   вітер   в   житті  наших  товариств , об’єднань, їх з  часом   стає  все  більше.  Обставини, за  яких  сотні  творчо  обдарованих  людей   змушені  були   знайти  для  себе   тимчасове  перебування в Естонії  - сьогодні  знаходять  підтримку   в Культурних центрах  української  діаспори, в  тому  числі  за  відомою  всім  адресою  Tallinn, Nafta 6  - 2.    Останні  події  в  культурному  житті   АУОЕ : благодійні  концерти , участь  у  Днях  старого міста, фестивальних  програмах  , тематичних  концертах    показали, наскільки зміцніла духовно  і організаційно  наша  українська  громада Естонії, яким  важливим  фактором  є  підтримка  українців  , їх  бажання  творчого   самовизначення . В цьому  процесі  саме  такі  люди , як  Людмила  Одес   відіграють  дуже  важливу  роль . 
   Рік  розпочався  з 1  січня  , саме  в  цей  день  колись народилась  наша   героїня, народилась , аби  своєю  творчою  і  людською  енергією  заповнювати  цей світи, аби  робити  його  кращим, добрішим , важливішим  для  всього  суспільства  і  для  себе  самого ! 
 Ми, українська  діаспора  Естонії  від  щирого  серця  вітаємо  нашу  Людмилу  Одес  з її Днем  народження  і бажаємо  невпинності   життєвої  енергії,  творчої  наснаги , доброї  , щасливої  долі  кожному  з членів  її  особистої  родини , а  головне- миру  і  процвітання  її улюбленій  Батьківщині – Україні !  МНОГАЯ ЛІТА  ТОБІ , ЛЮДМИЛА  ОДЕС!!! 
  03.01.2023              Любов Лаур . 
   
  

Про незвіданий талант…

Написано перес.служба АУОЕ

В  кожному  з нас  закладено  природою   багато  здібностей  , про які  ми  можливо і не  здогадувались   раніше , аж раптом , за   якихось  обставин , пробуджується   раніше  незвіданий   талант .  Настає   момент, коли  ми  тим  новим  вмінням   починаємо  ділитись  з оточуючим  світом  і  тим , частенько  дивуємо   всіх  , а , тим більше, своїх  рідних, близьких  людей, знайомих, сусідів ….   Ось  тоді  і  виникає  питання : звідки  в тебе  такий   талант  ?  А ти і сам  не можеш  пояснити – звідки ?  Звісно ж звідки, кажуть – талант від Бога , а ще  від  природи, від  батьків , десь  він  був  прихований, можливо  в  далеких   твоїх  пращурах,а  тепер  прокинувся  в тобі…

  Якби там  не було,    раніше  незвідані  нам  уміння   починають  служити  добру  службу  нашому  серцю , заповнюють  душу , несуть  із собою  життєву  енергію,  а  оточуючим  нас людям  дарують   красу  і   від того задоволення  …

    Саме  так  трапилось  з  героїнею нашої  розповіді  Валентиною  Ткачук . Пам’ятаєте , одного  разу,ще в  червні  минулого  року  ми вже  вам  розповідали  про  Валю …  тоді  перед  нами  постала  постать  жінки – заробітчанки , що  виконувала   досить   важку  фізичну  роботу  на  одному  з естонських  хуторів – вона  доїла  корів і тим  заробляла на життя, а ще  підтримувала  свою родину в Україні.  

 Між  доїнням  ,прибиранням  та  іншими  необхідними  процедурами  у  корівнику  і  за  ним ,  була   можливість  трохи   перепочити ….  Так от  саме  у хвилини  відпочинку   , аби  руки  і  голова  були  чимось  таки  зайняті  – наша Валя  взялась, як ви  думаєте  за  що ? За  малювання… купила   альбом , набір  олівців  і  почала створювати   малюнки, що  визрівали  в  її  голові …

 Навколо  вирувала  красива  природа, ліс, річка , шуміла  водичка  , щебетали  пташки  , нагадуючи  про  Україну …

Малюнок  за  малюнком  –  створювались  художні   сюжети, де  здебільшого  вирували  квіти , а ще  герої  улюблених  мультиків ,  домашні  тваринки .. 

   За  деякий  час, Валя  змушена  була  залишити  територію Естонії, завершився  візовий   період  її перебування  в Європі.

 Вдома, на  Вінничині , Валя  не  забувала  про  свої  новонароджені   захоплення  і  з дня  на  день  вже  народилась  ціла  галерея  малюнків .

 Тим  надбанням  наша  героїня  поділилась  в меседжері зі  мною , чим  здивувала  , якщо  не  зказати –  просто шокувала   …

  «Як, ти  ніколи  раніше  не  займалась  жипописом , ніколи  не  навчалась  цьому  мистецтву ? «, – було  моє  здивування .

« Ні, ніколи , просто , перебуваючи  в Естоніі , як приходила з роботи і не знала чим себе зайняти  – купила якось дитячий альбомфарби  і кісточкиОсь так само прийшло...» – була  відповідь…

       Тепер, з кожним днем  все  наполегливіше  Валя  повертається  до  своєї  нової  пристрасті , збільшуючи   коло  сюжетних ліній  малюнків , розширюючи   кольорову  гаму  , таким чином,  народжуються   справжні   живописні роботи …

 Валя  дуже  боїться  нищівної  критики  професійних  художників, адже  вона  не  має  уявлення  , як правильно  має створюватись  малюнок , а робить  це  користуючись лише  своїм  внутрішнім   відчуттям .

     Ми  вирішили  розказати вам  про  захоплення  нашої  героїні , а  , скоріше  про  нову  сторінку  в  її житті   в переддень   , коли  за  календарем ( друга  неділя жовтня) , відзначається  День  художника.

   Звичайно , наша  героїня  абсолютно  не  претендує  називати себе   художником  , бо  тільки  професійна  гільдія  здатна   приймати чи не  приймати до  свого  кола   того  чи  іншого  майстра. Нашій  героїні  достатньо  було б  визнання  її  таланту   оточуючими  її людьми, друзями, знайомими .

Ми , зі  свого  боку , щиро  бажаємо  нашій Валі  Ткачук  невгасимого  творчого  натхнення , яке привело б її до   стану  справжніх  майстрів – яких називають  художниками  і, хто  знає, можливо  прийде  час , і люди  назвуть  Валентину  Ткачук  – відомою народною  художницею.

 Тим більше, на  аватарці   сторінки в ФБ Валентини Ткачук  значаться     такі  слова  «Скоро у вашому  житті  відбудуться великі  зміни. Будьте  готовими до  щастя ! Ви досить  пережили , настав  час  змін ..«                 

  Хай так  і  станеться , дорога Валю, ми  всі  того  тобі  бажаємо !

    Представляємо  вам, дорогий  наш  читачу  лише  частинку  робіт  Валентини  Ткачук  з м.Ладижин  на  Вінничині . 

 Ваша увага, ваші  думки про   малюнки Валентини – будуть  їй  і  цикавими і  корисними ! 

                           ” Північна  зірка – 2022 “

  Інна Гордієнко. 

 06. листопада 2022 року   в талліннському культурному центрі КАЯ відбувся 10-ий міжнародний фестиваль мистецтв «Північна зірка – 2022», організатором якого протягом  20 років виступає Асоціація українських організацій Естонії.

Захід проходить кожного парного року, тобто один раз на два роки.

Цьогорічний фестиваль був особливим. По-перше, через пандемію, яка завадила йому відбутися в 2020 році він був довгоочікуваним, по-друге, повномасштабна війна в Україні і безліч вимушених переселенців, які опинились через агресію рф в Естонії, зробили цей фестиваль яскравим, насиченим новими іменами та справжніми талантами!

За словами Голови Асоціації Vladimir Palamar, фестиваль мистецтв – це майданчик творчих здобутків для всіх українців, які проживають в Естонії. Це можливість нагадувати один одному, що ми велика талановита нація, яка не втрачає свої культурні традиції та зберігає свій ідентитет, незалежно від того, в якому куточку земної кулі вона знаходиться.

«Ми безмежно раді, що можемо об’єднувати наших талановитих українців в Естонії і що під час цієї жахливої трагедії для всього українського народу, наші земляки мають можливість реалізовувати свої творчі здобутки далеко від батьківщини. Зараз наші артисти і митці – це потужна армія, яка бореться з ворогом на культурному фронті і надихає бійців ЗСУ на перемогу!», – зазначив він.

Зі словами привітання учасникам фестивалю виступили заступниця Голови Асоціації – Любов Лаур, перший секретар Посольства України в Естонії – Леонід Третяк та радник Міністерства культури Естонії – Artjom Tepljuk.

Якщо у програмі минулих фестивалів брали участь колективи і солісти, які переважно, представляли товариства Асоціації, то цьогорічного фестивалю значна частина артистів, які виступили перед глядачами була з різних куточків України!

Серед них атмосферу фестивалю створювали: Лілія Палінкаш із Запоріжжя, харків’янки Тетяна Токарєва, Тетяна Колій, Катерина Волкодав, сім’я Ковалевських з міста Маріуполь: Петро та Софія, ведучий концерту, маріуполець Євген Кравець, Марія Рудик – організатор виставки з народознавства з міста Умань на Черкащині.

Звичайно, фестиваль не був би досконалим без участі його постійних учасників: лауреата міжнародних та республіканських конкурсів – хореографічного ансамблю КОЛОР, під керівництвом добре відомого в Естонії хореографа Ніни Гетс, Альони Думініки – керівниці церковного хору “Оранта”, Лариси Купчинської -керівниці колективу аутентичного співу “Родовід”, Людмили Одес – піаністки, яка багато років підтримує всі творчі проєкти Асоціації, Яни Балакіної та вихованців її вокальної студії “Карамель”, фольклорного гурту “Журба” під керіництвом Володимира Лейбюка.

Фестиваль “Північна зірка -2022” був яскраво прикрашений народознавчою виставкою,яку влаштувала справжній ентузіаст своєї справи, уманьчанка Марія Рудик, що нині знайшла свій прихисток вестонському місті Отепяя зі своєю донькою. Гості фестивалю змогли насолодитися справжніми перлинами українського мистецтва, відтвореними у вишиванках та інших виробах.

Асоціація безмежно вдячна всім творчим колективам, які взяли участь у Фестивалі «Північна зірка – 2022», а також всім, хто долучився до його організації та проведення. Зокрема, нашій заступниці голови Асоціації – Любові Лаур, яка вже багато років поспіль опікується організацією цього заходу та концертному менеджеру – Євгену Новохатньому, завдяки старанням якого Естонія побачила і почула нові яскраві колективи.

Ми всі віримо в нашу перемогу і сподіваємося, що під час наступного фестивалю, якій відбудеться в 2024 році, Україна буде вільною і незалежною!

Духовні обереги нашого життя.

Життя української громади Естонії складається з багатьої важелів , одним з яких є наповнення його духовним змістом.
Цю місію покликані виконувати багато різних установ : заклади культури, мистецтва , культурологічні о’єднання , клуби , проте найбільшу роль в духовному наповненні людини відіграє і по-сьогодні , церква. Саме тут людина належить не собі, а Всевишньому , саме тут може сміливо і щиро просити в нього допомоги, захисту, підтримки .. Українська православна церква як в державі Україна, так і за її кордонами останнім часом зазнала багатьох змін . ЦІ обставини, тим не менше, не вплинули на потребу вірян звертатись за порадою і допомогою до церковних священнослужителів … Драматичні події воєнної агресії Росії в Україні значною мірою вплинули на духовне життя людей .
Талліннська Українська Православна Парафія Святого Великомученика Георгія Побідоносця , за адресою Tallinn, Suur Kloostri. 14 останні півроку значно поповнилась вірянами , велику частину яких складають люди – змушені переселенці. Кожної неділі та ,особливо важливі церковні свята, священнослужитель цервки о.Іоан проводить Літургію, яка збирає десятки , а іноді сотні людей разом під куполом церкви . Все частіше маленьких діток хрестять у церкві …
За православною традицією церковне богослужіння мають супроводжувати духовні піснеспіви, які виконують церковні співаки . Саме їм належить велика роль в тому, наскільки людина, що зайшла до церкви помолитись і просити допомоги у Всевишнього зможе заглибитись у зміст молитви , віднайти у своєму серці необхідні в цей час відчуття, слова віри і надії .
Останнім часом церковний хор Талліннської української православної парафії поповнився професійно освіченими і талановитими співаками , для кого церковна музика є частиною їх духовного життя. Хор , який не так давно отримав назву “Оранта” очолює музикант, випускниця Одеської консерваторії , співачка Альона Думініка. Хор бачить свою місію не лише в тому, аби оспівувати церковну Літургію , а поширювати духовну музику серед людей , готуючи тематичні програми духовних і патріотичних піснеспівів , присвячених темі історії України, традицій : колядки та щедрівки , а головне – історії світової духовної музики , частину якої складає українська православна культура.
24 серпня 2022 у виконанні хору “Органта” прозвучали пісні , присвячені Дню незалежності України , а 16 жовтня 2022 – у рамках святкування Покрови Божої Матері та Днів українського козацтва – хор , об’єднав свої зусилля з молодіжним камерним колективом Естонської музичної Академії “Pattern” , під керівництвом Іллі Гуменюка та виконав твори українських авторів , де образ Матері Божої і Захисника вітчизни були головними. ВІряни, хто прийшов до церкви цього дня , щиро дякували хористам за їх майстерність, за справді духовно окрашене їхнє мистецтво. особливих слів подяки і захоплення отримав молодіжний камерний хор , що на завершення свого виступу , виконав відому тепер усьому світу Пісню січових стрільців “Ой у лузі червона калина” в обробці для хору естонського композитора Йонаса Тарма.
Попереду- нові надії і сподівання, нові, можливо непрості часи, тому творче життя , потреба в духовному наповненні його не спадає і потребує нашого наповнення.
Творчі люди, об’єднані навколо нашого Товаритсва , будуть нести свою місію .
Під час різдвяних свят колективи обов’язково підготують цікаві тематичні програми і покажуть їх в різних місцях, крім, звичайно самої церкви .
Любов Лаур ,

Новий сезон культурологічного клубу “Крила” – відкрито !

18 вересня 2022 року культорологічний клуб “Крила” АУОЕ успішно відкрив свій 9 сезон .
Раді відзначити, що клубівська родина поповнилась новими талановитими творчими людьми .
Раді вам про них розповісти. Отож, знайомтесь :

Педагог-мовознавець Наталія Чеботарьова з Кропивницького, яка змістовно доповнила музичну програму – презентацію нових імен поетичними творами найвідоміших в Україні поезій Василя Симоненка, Ліни Костенко .
Маючи великий досвід педагогічної роботи викладача української мови і літератури , пані Наталя пообіцяла долучитись до роботи клубу саме в літературознавчому напрямку аби ширити наш світогляд особливо в напрямку сучасної української літератури

Тетяни Киченко , – співачка , вокальний педагог з м.Києва . За відомих обставин професійна вокалістка з України , опинившись в естонському краї, нарешті знову змогла реалізувати себе і виступити перед слухачем, членами культурологічного клубу ” Крила” . Концертмейстером співачки виступила – студентка Естонської музично – театральної Академії Софія Ковалевська , що зі своєю родиною також оселилась в столиці Естонії за схожих з Тетяною обставин, виїхавши з Маріуполя.
Вчорашній виступ талановитих наших земляків був , свого роду, презентацією перед концертом у великому, просторому концертному залі , де неодмінно , за деякий час, Тетяна Киченко і Софія Ковалевська покажуть об’ємну програму вокальних творів світової класики . Про дату концерту ми скоро вам, друзі, повідомимо.
Молода вродлива жінка із Запоріжжя Лілія Палінкаш , декілька місяців тому змушена була з шестирічною дитиною покинути рідне місто , аби знайти для себе прихисток в Естонії . Тут вона швидко освоїлась і навіть знайшла роботу , проте творчій людині, тим більше співачці хочеться себе реалізувати саме в улюбленому жанрі – співі. Дякуючи підтримці української громади Естонії – Лілії вдалось вже декілька раз презентувати свою майстерність перед місцевою публікою, зокрема це були її виступи в м.Раквере, Таллінні під час організованих громадою заходів.
Звичайно , Лілії дуже хочеться розширити коло своєї вокальної практики в Естонії : чи то буде концертна робота , чи навіть педагогічна вокальна практика – головне зуміти реалізувати свої творчі амбіції. Українська громада пообіцяла всіляко підтримувати співачку і , по -можливості, задіяти її в усіх наших творчих проектах.
У програмі відкриття творчого сезону клубу “Крила” Лілія Палінкаш у супроводі концертмейстера – Олени Ільніцької виконала доволі складні вокальні твори : пісню М.Жербіна “Пливе моя душа ” та твір французького композитора Жюля Масне “Ти відкрий свої очі блакитні ” , отримавші дружні вигуки “Браво” та слова подяки від слухачів.
Завершилась програма творчої презентації виступом сімейства Ковалевських з міста Маріуполя , в якій батько – Петро Ковалевський вже досить маститий і відомий в Україні і особливо в своєму регіоні – східній Україні виконавець авторських, сучасних пісень, долучив до свого кола трьох чарівних своїх доньок Софію , Лізу і Поліну. І як написав в коментарі одного з відеоматеріалів їх слухач : ” це той випадок, коли природа на дітях не відпочила ” . Справді, кожна з дівчаток наділена музичним талантом , кожна має своє неповторне обличчя в цьому жанрі . Особливо обдарована старша з них – Софія , яка по завершенні Донецької консерваторії по класу фортепіано, продовжила навчальний курс в Естонській Музично – театральні й Академії . Вона є володаркою декількох нагород в міжнародних конкурсах , крім майстерного володіння інструментом , виявила набиякі вокальні здібності , тож сьогодні , пітримуючи свою родину у їх непростій ситуації змушеного переселенця , Софію частенько поруч з батьком і сестрами ми можемо спостерігати як вуличних музикантів .

Родина Ковалевських виконала декілька відомих композицій , серед яких пісні з репертуару “Океану Ельзи ” та Сергія Бабкіна у своїй , родинній інтерпретації.
Серед учсників клубного вечора були вже добре відомі його члени, хто протягом останніх років складає “честь і славу ” “Крил” : Альона Думініка – інструменталіст, вокалістка, останнім часом регент церковного хору “Оранта” , який встиг підготувати програму духовних піснеспівів на честь святкування Дня незалежності України , Ірина Соломатіна – худ.керівник хору “Журавка ” , а ще незмінна учасниця усіх концертних прогам української громади , Надія Трєскова , віднедавна співачка добре відомого фольклорного ансамблю “Журба” ,надійна опора і помічник керівника клубу “Крила” , Зінаїда Вінчура – учасниця відомого в Україні ансамблю народної пісні та побутового танцю “Оксамит” з м.Запоріжжя. Цього року наша народна співачка відствяткувала свій ювілей, тож клубівці від щирого серця привітали з цією подією нашу чарівну жінку – матір, справжню патріотку своєї землі.
Впереше на вогник клубу “Крила” заглянув професійний актор Євген Кравець , його разом з дружиною Вірою , доля привела до Естонії так само як тисячі наших земляків. Євген поки не має постійної роботи, проте маємо надію, що він з дружиною знайде себе в творчій естонський сім’ї , а поки клуб пообіцяв знайти йому гітару для занять , аби підтримувати вокальну форму.
Співачка і вокальний педагого Любов Прокопенко зі сценічним ім’ям ЛЄОНА – рідкий гість клубу , проте цього разу вона також завітала на наш вогник, із задоволенням поспілкувалась зі своїми творчими однодумцями , а ще заспівала для нас “Черемшину”. Спів завжди був і залишається основою клубу “Крила”, саме пісні гуртували нас протягом останнії дев’яти років , саме пісні формували наші погляди і наповнювали душі, через пісню ми знайомились і піснею неодмінно завершувались наші зустрічі. Так було і цього разу. В багатоголоссі звучала наша неповторна “Ой чий то кінь стоїть ” – ще і ще раз нагадуючи кожному з нас – хто ми є , чиї ми діти ! Маємо надію на нові зустрічі , на творчі звершення, тож щиро запрошуємо до нашого кола наших земляків, як тих, хто давно мешкає в Естонії, так і новоприбулих людей, тут вам будуть раді, тут ви знайдете тепло і щирі серця.

19.09.2022 Любов Лаур, керівник клубу “Крила”

” Україні від українців “.

Цьогорічний День міста Тапа вчергове наповнився українськими кольорами . Наші землякии, зазвичай продемонстрували жителям і гостям міста свою національну культуру : танці, пісні , поезію, кухню у спеціальній програмі ” Україні від українців” за підтримки місцевого самоврядування та керівництва Будинку культури.

На щастя, природа змилувалася на нами і дощова завіса, що панувала зранку аж до другої години дня , ненароком, щезла – освітивши площу навколо Будинку культури яскравим сонячним промінням , а за ним і настрій глядачів змінився , за 5 хвилин вони заповнили весь простір перед сценою .

Один за одним на сцені з’являлись колективи і солісти, що достойно представили сьогодні Асоціацію українських організацій Естонії : а це ансамбль Берегиня, товариства ” Койт” , кер. Вясеслав Резніченко, акомпоніатор Людмила Одес, тріо ” Кумасі” під керуванням Ірини Соломатіної , і нарешті – почесний гість Тапа – хореогафічний колектив ” КОЛОР” під керуванням Ніни Гец , роль солістки сьогодні випав на долю Ірини Соломатіної. Люди з вдячністю сприймали виступи кожного з артистів , відчувалось якесь особливе відношення до українців , адже в кожному номері вони демонстрували щиру любов до України , попри різні обставини , з якими довелось нам усім стикнуись в ці непрості для нашої діаспори часи .

У місті Тапа вже досииь довгий час повагою і популярнісю серед містян і гостей користується кохвік під назвою ” EVIDENCE” , господиня якого українка Наталя Гукова . Що інтер’єр бару, що кухня і загальна атмосфера по-українськи щира, тепла, сімейна. Сьогодні Наталя Гукова , на честь Дня міста влаштувала

День української кухні та культурного простору . Запрошеним гостям демонструвались саме українські страви, господиня та її помічники були вдягнені в український костюм , атмосферу свята заповнили своїми піснями українські творчі колективи, що приїхали з м.Таллінна, аби віддати шану своїм землякам, аби підтримати біженців, що , за обставин, мешкають тепер і в волості Тапа. Учасників програми щедро пригощами , аби гості відчували себе зручно і по-домашньому тепло. Приємно було спостерігати , як дітвора наших земляків долучалась до ігр та розваг, якими щедро заповнили простір , а ще пісні, які зігрівали душі люлей , вони підспівували і згадуючи свої краї, свої родинні традиції . Дні міста завершуюсь, зазвичай веселими розвагами для молоді , танцювальною програмою.

Українська громада волості висловлює найщирішу подяку місцевому самоврядуванню ,і керіництву Tapa Kultuurikoda за таку безмежну підтримку кожної з громад , а , особливо людей, що стали змушеними переселенцями . Саме дякуючи підтримці керівництва волості і рядових людей – естонців кожна сім’я чи поодинокі люди відчувають себе впевненіше , не покидаючи надії повернутись додому .

День міста , як і кожний день народження минає , з надією зустріти майбутній день у доброму настрої, добрими справами ! Щасти тобі, наше рідне місто, квітни, розвивайся і живи щедрим життям разом з нами, твоїми містянами !!!

Любов Лаур, керівник товариства “Орфей” м.Тапа.

“У війни не жіноче обличчя”…


“У війни не жіноче обличчя ” – це визначення стало дуже відомим після публікації книги білоруської письменниці, лауреата Нобелівської премії Світлани Олексієвич. І хоча саме слово «війна» – жіночого роду, наповнений драматизмом і трагізмом її зміст не може бути таким.
Доказом цього є багато подій у нашій історії, останніми з яких ми є свідками.
Мільйони жінок України стали сьогодні заручниками підступної війни, багато хто з них змушений, рятуючи себе та своїх дітей, їхати, тікати , залишати свій рідний будинок, стаючи біженками.
Тільки в Естонії їх налічується понад 20 тисяч.
Одна з них Інна Артеменко приїхала до нас разом зі своєю старшою сестрою та донькою з міста Чугуєва Харківської області.
У своєму місті Інна працювала педагогом, фахівцем у галузі народознавства багато сил вкладаючи у формування патріотичних почуттів наших дітей.
Її чоловік залишився в Україні, щоб захищати її, вступивши до загону самооборони.

Інна тепер живе у постійній тривозі за чоловіка і вірить усім серцем, що її Юрій повернеться додому живим. Нещодавно у чоловіка Інни був день народження і жінка вирішила якось особливо привітати його, записавши музичне відеозвернення в якому вона виконала нещодавно створену українською групою KOZAK SYSTEM талановиту пісню під назвою ” Повертайся живим!” Пісня дуже тонко і точно відображає стан душі будь-якої з українських жінок, хто відправив на війну свого чоловіка, її тривогу, її настанови, її молитву, закладену в словах.
Прочитайте слова пісні і вам стане ясно, що відчувають сьогодні жінки – дружини, жінки – матері, дочки і просто люди, для кого життя рідної людини вище за всі блага на землі !!!
Повертайся живим !

Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці,
І вчися наново жити потому,
З перепрошитою вірою в серці.

Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.

Ти повертайся,
Ти, головне, повертайся,
Ти, головне, поветайся живим!

Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не
крові хотіла.

Ти повертайся,
Ти, головне, повертайся,
Ти, головне, поветайся живим!!

Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.

Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди,
А вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.

Ні, ця війна не потрібна нікому!
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.

Ти повертайся,
Ти, головне, повертайся,
Ти, головне, поветайся живим!

На хвилях позитиву .

Наше життя наповнюється щодня різними подіями , а ті події несуть в собі цілу низку відчуттів , чи то позитивних , а інодій й навпаки , проте про негатив ми говорити не будемо , давайте поговоримо про позитив , тим більше, що для цього є декілька чудових привидів.
Українські Товариства світу і так само , Естонії намагаються знаходити засоби , аби люди змогли і цій непростій ситуаціїї ,коли на території їх рідної держави ідуть воєнні дії – знайти позитив , щоб розраїти серця людей, щоб заповнити душу теплом , надією на краще , бо саме віра в добро допомагає подолати найважчі негаразди

Майже кожної неділі у великих і малих містах Естонії відбуваються цікаві , різнопланові події за участю української діаспори, яка нині значно поповнилась за відомих усім обставин…
Досить розповісти про останні травневі події, що відомі мені особисто :
20 травня в м.Силламяє ( організатор – земляцтво “Водограй” ) відбулась розгорнута книжкова виставка та зустріч за курглим столом, присвячена міжнародному року книги , 25 травня – у волості Тапа відбувся семінар для переселенців , координатором якого є керівник українського земляцтва “Водограй” пані Лариса Житник .
28 травня 2022 уся навколишня територія Талліннської телевежі вирувала від українського голосу, кольору і смаколиків . Під орудою Жінок України тут відбувся грандіозний благодійний ярмарок , метою якого не тільки зібрати кошти у підтримку України, а й згуртувати навколо себе українців , як місцевих , так і тих хто знайшов для себе тимчасовий прихисток в Естонії … Тут люди знайшли не тільки необхідні якісь речі для себе, а , головне – познайомились, зустрівши іноді близьких земляків , як то було і зі мною….

Наступний день . 29 травня наповнився для українсьї громади дитячими голосами, посмішками , яскравими костюмами і голівками у віночках…
З усіх куточків Естонії і України зібрались під дахом Талліннського Культурного Центру КАЯ юні і молоді наші таланти : співаки, танцюристи, інструменталісти .
Недільного дня 29 травня відбувся XXII міжнародний фестиваль дитячої і юнацької творчості “Квіти України”, організатором і невтомним провідником якого всі ці роки є Спілка Української Молоді Естонії , що входить до АУОЕ , керованої паном Володимиром Паламарем.
Кожного року фестиваль наповнювався новими фарбами , відкриваючи нові таланти ..
Цього року фестиваль ніс у собі головну мету – наповнити серця людей позитивним змістом , створити для них таку атмосферу, аби той заряд, які люди отримали від споглядання майстерних виступів , залишився надовго в їх серцях і розраював іх душі. Головною темою фестивалю цього року була тема ДОМУ, СІМ’Ї, РОДИНИ,

Приємною несподіванкою цьогорічного дитячо -юнацього артистичного форуму став приїзд і виступ на ньому молодого , талановитора автора і виконавця з України, харків’янина ОЛЕКСАНДРЯ КВАРТИ , чиє їм’я стало дуже відомим дякуючи його активній волонтерській творчій роботі, творам , що відтворюють сучасні події в Україні , а головне – надзвичайному позитивному образу, який несе в собі цей музикант, що має дуже приємний голос.
Олександ розпочав свій виступ словами ” Будемо нести позитив, допоможемо цим собі і людям, знайдемо для кожного позитивну нотку і подаруємо її !”
Зал підтримав Олександра Кварту дружно підспівуючи, а згодом підсвічуючи кожну з виконаних ним пісень.
На хвилі позитиву продовжили свої талановиті виступи і наші молоді таланти з міст України : Кременчук – Ангеліна Молодчин , Запоріжжя – Ілля Слючаренко , Катерина Голубєва , Полтави – Оля Ткачук , діти з міста Луцька , Миколаєва , творчі колективи та солісти з м.Силламяє – недільна школа земляцтва “Водограй”, Таллінна – недільна школа ” Надія” АУОЕ , хореогафічний ансамбль “Колор”, вокальні студії “Карамель”, UN CANTO , Laulame Tallinnas .

Звичайно , дитяча майстерність , висловлена на сцені – це результат інколи досить напруженої роботи молодих людей під керуванням їх педагогів . Саме педагог бере на себе відповідальність якою буде творча дорога дитини чи молодої людини, який музичний смак складе основу світогляду учня – , що на все своє життя запам’ятає уроки педагога і буде нести потім у своїй творчості саме їх !
Від імені орнагізаторів фестивалю ми щиро дякуємо усім педагогам , хто як в Україні так і в Естонії формує дитячу музичну стежину і хто доклав багато зусиль, аби їх учні так успішно виступили у концерній програмі фестивалю “Квіти України” : Ніна Гец, Людмила Грамяк, Алла Інно ,Світлана Сташкевич , Яна Бойко, Марія Кондратьєва , Світлана Зайцева , Женя Ховсепян , бажаємо усім успішної творчої дороги вас і вашим учням.

Ще про один позитивний момент фестивалю хотілось би розповісти . Цього року взяли на себе роль ведучих концерту сімена пара мама і син Тетяна і Лука Клименко .
Про родину Клименків вже досить добре знає не тільки українська діаспоральна аудиторія але й естонці , які частенько бачать на екрані телеканалів нашого педагого недільної школи “Надія” Тетяну Клименко , де вона ділиться своїми знаннями як історії України так і українських традицій , зокрема народного костюму , мистецтва крашанки , писанки і ще чимало чого . Тетяну можна ставити за приклад нашим місцевим українцям у питанні швидкого освоєння естонської мови, якою тепер вже досить добре володіє як сама так і її хлопчики : сини Лука, Захар , а ще й найменший – Назар . Лука навіть взяв на себе роль перекладача естонською виступів офіційних осіб , що привітали фестиваль , а це Надзвичайний Посол України в Естонії пані Мар’яна Беца , Президент Асоціації українських організацій в Естонії Володимир Паламар …

Недільна школа Надія та її педагог з народної майстерності Алла Інно- Якименко підготували для гостей виставку творчих робіт наших учнів : листівки, картини і багато інших ручних робіт, яку залюбки переглянули присутні глядачі, батьки наших дітей,і звичайно, учасники концерту.
Літо , зазвичай знаменує собою завершення навчального процесу в різних школах і в недільних , зокрема, проте творчий колектив “Надії” продовжить свої виступи і у червні , зокрема виступи ансамблю бандуристів ми зможемо побачити під час Днів Старого міста 4 червня , та у програмі під орудою Руслана Трочинського 10 червня , а молодь з волості Тапа (Ілля Слюсаренко та Ангеліна Молодчин) готують програму для виступу на сцені до Днів міста Тапа 6 серня 2022 року.
Тож позитивна лінія у житті нашої української громади буде продовжена не зважаючи ні на які оставини, ми маєму бути добрими, мудрими , сильними !!!
30.05.2022 Любов Лаур, віце-президент АУОЕ

Книга в нашому житті.

Можна по-різному іменувати книгу , але іі значення, іі роль у нашому житті незмінна : книга – скарбниця знань, книга – формує світогляд людини, кига повчає, книга лікує , книга дарує нам насолоду , відпочинок . Книга – головний свідок історії держави та її людей … Серед предметів, що складають найбільшу цінність українських національних твоариств , що сформувались по всьому світі , у тому числі і Естоніїї – є бібліотеки.
На сьогодні , бібліотека українського земляцтва “Водограй” м.Силламяє налічує близько 400 екземплярів . . Враховуючи , що 2022 рік оголошений роком бібліотек , керівництво “Водограю” вирішило влаштувати цілу низку заходів , аби донести до кожного земляка, хто мешкає в місті та регіоні зміст бібліотечного фонду .
У співпраці з міською бібліотекою 20 травня було влаштовано перше з них : розгорнута книжкова виставка «Книги – скарби людства. Українські книжкові перлини» , де були представлені найцінніші видання різних років з історії держави, мистецтва, художні виання та книги для дітей. Крім книг українських та світових авторів , переклади українською естонського епосу “KALEVIPOEG” ( Син Калева ) , естонські поети дітям , книги відомих естонських авторів.
Учасниками такого першого книжкового форуму стали як земляки , що вже досить багато років проживають в Естоніїї, так і змушені переселенці , хто сам чи з дітьми прибули до Естонії у пошуку притулку від війни… Приємно було бачити серед присутніх юні обличчя хлопчиків і дівчат , які так само уважно слухали розповіді виступаючих і навіть задавали запитання по теми розмови …
Мене, як професійного бібліотекаря , бувшої завідучої читальним залом Черкаської наукової бібліотеки , земляцтво запросило додати до розмови про книгу своє бачення, свої знання. Крім того , як влаштований за наукою бібліотечний фонд , як нам, спеціалістам необхідно оргієнтуватись у книжковому фонді , вміти допомогти читачеві знайти необхідний матеріал , я розповіла , як книга була предметом політичного переслідування , коли твори відомих , прогресивних авторів були під забороною , тож нам, бібліотекарям доводилось ховати поодинокі збірки поезії таких авторів як Василь Стус , Ліна Костенко в шухлядах і таємно видавати довіреним людям, за що пару разів викликалась на розмову до КДБ , а кожний літературний вечір , присвячений творчості Василя Симоненка ( він жив і творив в м.Черкасах ) неодмінно перевірявся на предмет дозволеності у висловах….

Сьогодні нам це здається диким ,неможливим, а протягом 70 років саме в таких умовах жили і працювали бібліотеки.
В сучаних умовах книги стикаються з іншою пересторогою – це система інформаціної доступності в інтернеті … сьогодні , читач частіше обирає для себе більш короткий і швидкий шлях доступу до необхідної інформації – він користується GOGLE , електорнними бібліотеками і т.п засобами , тож прихід до біббліотеки і гортання паперового видання книги для багатьох стало предметом розкоші задля економії часу.
Дитяча книга в цьому плані поки що виграє, бо там крім тексту є красиві різнокольорові іллюстрації і вони займають увагу дитини досить часто.

У цей час , враховуючи велику кількість змушених переселенців з України , українські Товариства спільно з естонською державою стурбовані якраз проблемою забезпечення бібліотек дитячою українською літературою, адже серед більше як 20 000 біженців – третина це діти . Зараз при центраних бібліотеках естонських міст створюються невеликі фонди україномовної літератури, в тому числі і дитячої. Так само , цим питанням займаються і бібліотечні працівники спільно з керівництвом земляцтва “Водограй” .
Наступні заходи в циклі ” Книги – скарби людства ” – в українському земляцтві “Водограй” будуть присвячені безпосередній зустрічі з авторами книг для дітей, зокрема письменницею Марко Терен , поетами , чиї товори вже видані у формі книжок.

Як учасниця заходу , що відбувся цієї п’ятниці я дуже вдячна присутнім людям , які слухали уважно поезії Ліни Костенко , нашого українського класика , а один з хлопчиків навіть активно допитував мене , а де живе зараз письменниця, а коли вона вперше почала писати вірші , а потім палко обівмав мене , дякуючи за виступ. Я вперше перед широкою публікою почитала навіть свої поезії, які , за особливих обставин, як це часто з нами буває, народились в людині, яка ніколи до того не писала віршів.
Було дуже приємно отримати в подарунок книги – переклади з естонської мови місцевого автора , журналіста Миколи Павленка :
” Kastepiisk ristikulehel” (Росинка на листочке клевера ) “Naergem koos” (Смеемся вместе)
На завершення, як зазвичай в українській громаді відбулось тепле, щире, смачне застілля з традиційними варениками , салом і смаколиками.

Зі сльозами на очах наші земляки згадували свої покинуті домівки , ділились спогадами про свої краї , а ми намагались їх хоч трошки втішити добрим словом ….
Пані Лариса Житник , керівник земляцтва, якому в ці дні якраз виповнилось 23 роки , повідомила людей про наступні заходи земляцтва : а це колективні поїздки на фестиваль “Квіти України” , заняття недільної школи , зустрічі з цікавими людьми …
А ще підкреслила, яку велику підтримку Україні надає естонська держава , за що кожний з нас повинен бути вдячній кожній людині, кожній організації , хто ділиться всім , чим може, аби підтримати наших людей.
Організатори зустрічі щиро дякують усіх, хто долучився до неї і представляють нам альбом світлин із зазначеного заходу, з якими можна познайомитись у альбомі. https://www.facebook.com/media/set/…

Як важливо людині відчути себе членом сім’ї – малої чи такої великої, як земляцтво. Саме ця обставина сьогодні спасає багатьох від відчаю , від розпачі , дає надію, що ми разом все переживемо, поборемо, ми обо’язково ПЕРЕМОЖЕМО ! СЛАВА УКРАЇНІ !

Любов Лаур.