Аугсбург — більше, ніж форум: єдність, досвід громад і нові партнерства

Продовження розповіді про участь голови правління Асоціації українських організацій в Естонії у Європейському форумі української діаспори «Augsburg 2026». Перша частина — тут.

У попередній публікації ми розповіли про Європейський форум української діаспори в Аугсбурзі, його учасників та основні теми дискусій. Але хочу поділитися ще однією стороною цієї поїздки — тим, що відбувалося між офіційними заходами, під час особистих зустрічей, розмов та обміну досвідом.

Усі дні перебування в Аугсбурзі були надзвичайно насиченими. Робоча програма розпочиналася о 9-й ранку, а спілкування з колегами нерідко тривало до опівночі. І це не перебільшення. Після завершення офіційної частини починалися не менш важливі розмови про життя українських громад, їхні можливості, перспективи спільної роботи, проблеми та виклики, з якими сьогодні стикаються організації в різних країнах.

Саме під час таких неформальних зустрічей часто народжуються ідеї, з'являються нові контакти та формуються партнерства, які згодом переростають у конкретні проєкти.

Різні країни — різний досвід, але одна спільна мета

Одне з найважливіших питань, яке постійно виникало під час наших розмов, — як будувати ефективну взаємодію між українськими громадами та організаціями, особливо тоді, коли між ними існують різні погляди, непорозуміння чи навіть конфлікти.

Ми не повинні закривати очі на проблеми. Сьогодні українські громадські організації працюють у складному інформаційному середовищі. Пропаганда та дезінформація росії намагаються впливати не лише на суспільства країн перебування, а й на українські громади за кордоном, провокувати розбіжності, недовіру та протистояння між людьми.

До цього додаються внутрішні організаційні труднощі, різні підходи до управління, конкуренція за ресурси, фінансування, людські можливості та увагу державних інституцій.

На мою думку, саме тому такі міжнародні зустрічі надзвичайно важливі.

Кожна громада має власну історію, досвід, модель управління, традиції та свої особливі виклики. Українські організації Північної Європи — Фінляндії, Естонії та інших країн — працюють в одних умовах, громади Центральної Європи чи Північної Америки — в інших.

Десь основна увага зосереджена на інтеграції новоприбулих українців, десь — на збереженні традиційної діаспори, освіті, культурі, представництві інтересів українців перед державними установами або на організації гуманітарної допомоги.

Не існує однієї універсальної моделі, яка однаково добре працюватиме всюди.

Але є те, що повинно об'єднувати нас усіх: незалежно від країни, організаційних особливостей чи особистих розбіжностей, ми маємо пам'ятати, заради чого працюємо.

Наша головна мета — допомагати Україні, підтримувати українців, захищати українську ідентичність та представляти інтереси нашої держави за кордоном.

Не можна дозволити щоденним управлінським проблемам, непорозумінням чи особистим амбіціям відсунути цю мету на другий план.

Лідерство, відповідальність та управління великими українськими спільнотами

Особливо цікавою для мене була панель за участю керівників Світового конгресу українців та Європейського конгресу українців — Павла Ґрода (Paul Grod) та Богдана Райчинця (Bohdan Rajčinec).

Це керівники, за плечима яких величезна організаційна робота, координація численних громад, волонтерів, представників різних країн та напрямів діяльності.

Управління такими структурами — це зовсім не проста справа. Потрібно враховувати інтереси різних організацій, чути людей, знаходити спільні рішення, мотивувати волонтерів, розподіляти відповідальність та водночас зберігати спільний стратегічний напрям.

Особливо важливо розуміти, що українські громади складаються з людей, які віддають свій особистий час, сили та часто власні ресурси громадській роботі. Їхня мотивація, довіра та відчуття причетності до спільної справи — один із найважливіших ресурсів українського руху за кордоном.

Хочу висловити велику подяку та повагу Павлу Ґроду й Богдану Райчинцю за їхню працю, відповідальність та внесок у розвиток українського організованого життя у світі.

Також хочу подякувати кожному, хто сьогодні керує українськими організаціями, створює школи, розвиває культурні центри, підтримує молодіжні ініціативи, гуртує навколо себе людей та щодня робить свою справу.

Часто ця робота залишається непомітною для широкого загалу, але саме на ній тримається українська присутність у багатьох країнах.

Українська молодь — наше майбутнє вже сьогодні

Окреме задоволення подарувала можливість побачити, як розвивається український молодіжний рух у Європі.

Панель, присвячена молоді, справила на мене дуже позитивне враження. Перед нами виступали освічені, розумні, активні та перспективні молоді українці, які добре орієнтуються в питаннях політики, економіки, міжнародних відносин, розуміють свої права та вміють застосовувати свої знання на практиці.

Це вже не просто молоді люди, які беруть участь у громадських заходах. Це нове покоління українських лідерів, здатних представляти Україну, вести діалог із державними інституціями, розвивати міжнародні партнерства та брати відповідальність за майбутнє своїх громад.

Особливо приємно було бачити, що молодіжні ініціативи стають повноцінною частиною міжнародного українського громадського руху.

На моє переконання, ми повинні не лише говорити про необхідність залучення молоді, а й реально давати їй можливості, довіру, відповідальність та простір для розвитку.

Саме молодь продовжуватиме нашу роботу, але вже зі своїми знаннями, поглядами та новими інструментами.

Відчуття дому далеко від Естонії

Знаєте, під час цієї зустрічі я неодноразово ловив себе на думці, що почуваюся як удома.

Українська мова навколо, українські прапори, вишиванки, українські військові та громадські діячі, знайомі й нові обличчя, спільні думки, переживання та турботи про Україну.

Ти ніби на певний час повністю занурюєшся у свій український світ, у власну ідентичність, культуру та спільноту людей, для яких Україна залишається найважливішою цінністю незалежно від того, де вони сьогодні живуть.

І водночас розумієш, наскільки різноманітним є українство за кордоном. У кожного своя історія, свій шлях, своя країна та обставини, але нас об'єднує спільне походження, культура, мова й відповідальність перед Україною.

Хочу заздалегідь попросити вибачення у всіх, кого не згадав у цій розповіді або з ким не встиг окремо поспілкуватися. За ці дні було стільки зустрічей, розмов і знайомств, що фізично неможливо згадати кожного. Але ця поїздка та люди, з якими я познайомився, надовго залишаться в моїй пам'яті.

Важливий крок для Асоціації українських організацій в Естонії

Однією з важливих подій для нашої організації стало запрошення Асоціації українських організацій в Естонії розглянути можливість набуття статусу асоційованого члена Європейського конгресу українців.

Для Асоціації це важлива перспектива.

Міжнародна співпраця, представництво інтересів української громади Естонії, обмін досвідом, участь у спільних європейських ініціативах та можливість безпосередньо долучатися до загальноєвропейського українського громадського руху — усе це має велике значення для подальшого розвитку нашої роботи.

Ми щиро вдячні за таку пропозицію та довіру.

Звичайно, це питання буде винесене на обговорення правління Асоціації, яке має розглянути всі аспекти та прийняти відповідне рішення.

Вважаю, що для української громади Естонії важливо бути активною частиною європейського українського середовища, зберігаючи водночас власну самостійність, досвід та напрацьовані традиції.

Мюнхен: пам'ять, яка об'єднує покоління

Останній день перед поверненням додому також був дуже насиченим і мав особливе символічне значення.

Ми відвідали могилу Степана Бандери та його соратників у Мюнхені.

Від імені учасників форуму поклали квіти, вшанували пам'ять українських діячів та заспівали українські пісні.

Це був момент роздумів про нашу історію, боротьбу за незалежність і людей, які присвятили своє життя українській державницькій ідеї.

Особлива подяка другу Андрію Несмачному, який показав нам місця поховання видатних українців, про які дбає українська громада Мюнхена, та цікаво розповів про їхнє життя і діяльність.

Такі місця мають величезне значення для збереження історичної пам'яті. Адже наша історія не почалася сьогодні, а боротьба за свободу та незалежність України має глибоке історичне коріння.

Після цього ми відвідали Українську греко-католицьку церкву в Мюнхені, мали можливість побувати на Богослужінні, поспілкуватися зі священнослужителями та завітати до Українського дому біля церкви.

А там на нас чекали справжні українські гостинність і кухня — борщ та вареники, які були просто неймовірно смачними!

Такі моменти особливо цінуєш далеко від Батьківщини. Вони нагадують, що українська громада — це не лише організації та офіційні структури, а передусім люди, традиції, віра, взаємна підтримка та відчуття дому.

Єдність — наша сила і запорука майбутнього

Час пролетів надзвичайно швидко. Після насичених днів, нових знайомств, розмов і домовленостей настав час повертатися додому — до роботи, родини та щоденних громадських справ.

Хочу ще раз щиро подякувати організаторам Європейського форуму української діаспори, Європейському конгресу українців, Об'єднанню українських організацій у Німеччині, особисто Ростиславу Сукеннику, Катерині Матей та всім волонтерам, які зробили цю зустріч можливою.

Дякую кожному учаснику форуму за відкритість, спілкування, обмін досвідом, нові ідеї та готовність працювати разом.

Для мене ця поїздка стала не просто участю в міжнародному заході, а можливістю ще раз переконатися, наскільки важливими є особисті контакти, взаємна повага та здатність чути одне одного.

Ми можемо жити в різних країнах, мати різні підходи до організації громадського життя, по-різному бачити шляхи вирішення тих чи інших проблем. Але не маємо права забувати про головне.

Україна сьогодні веде надзвичайно важку боротьбу проти російської агресії, війни та геноцидних дій проти українського народу. І кожен із нас, незалежно від місця проживання, повинен робити все можливе для підтримки своєї держави та українців.

Єдність не означає, що всі повинні думати однаково. Єдність означає, що ми здатні поважати одне одного, знаходити спільну мову та працювати заради спільної мети.

Переконаний, що саме така єдність є одним із важливих чинників нашої перемоги та майбутнього України.

Ще раз дякую за запрошення, гостинність і можливість бути частиною цієї великої української зустрічі.

До нових зустрічей, спільних ініціатив та перемоги України!

Слава Україні!

Більше фото — в альбомі.

Джерела: Європейський конгрес українців; Світовий конгрес українців; Об'єднання українських організацій у Німеччині — форум «Augsburg 2026»; Укрінформ — Павло Ґрод, президент СКУ.

Володимир Паламар, голова правління Асоціації українських організацій в Естонії