В кожному з нас закладено природою багато здібностей, про які ми можливо і не здогадувались раніше, аж раптом, за якихось обставин, пробуджується раніше незвіданий талант. Настає момент, коли ми тим новим вмінням починаємо ділитись з навколишнім світом і тим, частенько дивуємо всіх, а, тим більше, своїх рідних, близьких людей, знайомих, сусідів… Ось тоді і виникає питання: звідки в тебе такий талант? А ти і сам не можеш пояснити – звідки? Звісно ж звідки, кажуть – талант від Бога, а ще від природи, від батьків, десь він був прихований, можливо в далеких твоїх пращурах, а тепер прокинувся в тобі…
Якби там не було, раніше незвідані нам уміння починають служити добру службу нашому серцю, заповнюють душу, несуть із собою життєву енергію, а оточуючим нас людям дарують красу і від того задоволення…
Саме так трапилось з героїнею нашої розповіді Валентиною Ткачук. Пам’ятаєте, одного разу, ще в червні минулого року ми вже вам розповідали про Валю… тоді перед нами постала постать жінки – заробітчанки, що виконувала досить важку фізичну роботу на одному з естонських хуторів – вона доїла корів і тим заробляла на життя, а ще підтримувала свою родину в Україні.
Між доїнням, прибиранням та іншими необхідними процедурами у корівнику і за ним, була можливість трохи перепочити… Так от саме у хвилини відпочинку, аби руки і голова були чимось таки зайняті – наша Валя взялась, як ви думаєте за що ? За малювання… купила альбом, набір олівців і почала створювати малюнки, що визрівали в її голові…
Навколо вирувала красива природа, ліс, річка, шуміла водичка, щебетали пташки, нагадуючи про Україну…
Малюнок за малюнком – створювались художні сюжети, де здебільшого вирували квіти, а ще герої улюблених мультиків, домашні тваринки…
За деякий час, Валя змушена була залишити територію Естонії, завершився візовий період її перебування в Європі.
Вдома, на Вінничині, Валя не забувала про свої новонароджені захоплення і з дня на день вже народилась ціла галерея малюнків.
Тим надбанням наша героїня поділилась в месенджері зі мною, чим здивувала, якщо не сказати – просто шокувала…
«Як, ти ніколи раніше не займалась живописом, ніколи не навчалась цьому мистецтву?», – було моє здивування.
«Ні, ніколи, просто, перебуваючи в Естонії, як приходила з роботи і не знала чим себе зайняти – купила якось дитячий альбом, фарби і кісточки. Ось так само прийшло...» – була відповідь…
Тепер, з кожним днем все наполегливіше Валя повертається до своєї нової пристрасті, збільшуючи коло сюжетних ліній малюнків, розширюючи кольорову гаму, таким чином, народжуються справжні живописні роботи…
Валя дуже боїться нищівної критики професійних художників, адже вона не має уявлення, як правильно має створюватись малюнок, а робить це користуючись лише своїм внутрішнім відчуттям.
Ми вирішили розказати вам про захоплення нашої героїні, а, скоріше про нову сторінку в її житті в переддень, коли за календарем (друга неділя жовтня), відзначається День художника.
Звичайно, наша героїня абсолютно не претендує називати себе художником, бо тільки професійна гільдія здатна приймати чи не приймати до свого кола того чи іншого майстра. Нашій героїні достатньо було б визнання її таланту оточуючими її людьми, друзями, знайомими.
Ми, зі свого боку, щиро бажаємо нашій Валі Ткачук невгасимого творчого натхнення, яке привело б її до стану справжніх майстрів – яких називають художниками і, хто знає, можливо прийде час, і люди назвуть Валентину Ткачук – відомою народною художницею.
Тим більше, на аватарці сторінки в ФБ Валентини Ткачук значаться такі слова «Скоро у вашому житті відбудуться великі зміни. Будьте готовими до щастя ! Ви досить пережили, настав час змін...»
Хай так і станеться, дорога Валю, ми всі того тобі бажаємо!
Представляємо вам, дорогий наш читачу лише частинку робіт Валентини Ткачук з м. Ладижин на Вінничині.
Ваша увага, ваші думки про малюнки Валентини – будуть їй і цікавими і корисними!