Оксана Мамутова: сила волі, культура та 27 років Просвіти в Естонії

Ми часто думаємо, що для змін у житті вже запізно. Здається, що вік, обставини або невдачі зупиняють нас на шляху до чогось нового. Але чи справді це так? Історія Оксани Мамутової, яка в 37 років вирішила отримати вищу освіту, у 57 долучилась до Українського товариства Просвіта в Естонії, а потім очолювала його 27 років - доводить протилежне: ніколи не буває занадто пізно. І так, освіта та постійний розвиток, підтримка однодумців, творчість — ключ до змін, як у особистому житті, так і у житті громади.

Просвіта за кордоном: втрачені осередки, що берегли українську душу?

"Просвіта" — це символ української культури, освіти й духовного відродження. В Україні товариство було засноване ще у 1868 році та стало рушійною силою для поширення української мови, літератури й національної свідомості. З роками "Просвіта" вийшла за межі України, об’єднавши українців у різних куточках світу, створивши простір для збереження рідних традицій і формування сильних діаспор. 

"Просвіта" була однією з ключових організацій серед української діаспори в США. У Канаді "Просвіта" відігравала значну роль у збереженні української ідентичності серед українців, які емігрували ще на початку ХХ століття. Українське культурне товариство «Просвіта» в Аргентині цього року відзначило 100 років з дати заснування і має до 10 філій в різних містах країни.

Однак станом на сьогодні організацій під назвою «Просвіта» за кордоном не так і багато -  діяльність «Просвіти» за межами України розвивалась у різних формах і часто інтегрувалася у більші діаспорські організації, які перейняли її функції (наприклад, Союз Українських Організацій в Австралії, Об'єднання українців у Польщі, Союз українців у Канаді тощо). У деяких країнах «Просвіта» могла існувати в минулому, але через відсутність фінансування чи інтересу діяльність припинилась. Наприклад, діяльність "Просвіти" в Уругваї, яка була заснована у 1934 році, зіткнулася з критикою від комуністично налаштованих емігрантів і поступово припинилася. Його слід втрачено після середини 20-го століття.

В Естонії "Просвіта" була заснована у 1997 році і відтоді стала не просто культурним осередком, а справжнім домом для української громади. Українська недільна школа “Надія”, хор “Україна”, ансамбль “Сусідки”, участь у Міжнародних фестивалях творчості “Квіти України” та “Північна зірка” - завдяки діяльності “Просвіти” зберігалася українська ідентичність, проводилися заходи, що об’єднували людей. 

Дізнатись “як це було” ми запросили Оксану Мамутову, яка поділилась своїми спогадами про створення та діяльність організації.  Її історія — це натхнення для кожного, хто хоче відчути себе частиною великої української родини за кордоном. Ця публікація розповість вам про шлях пані Оксани, "Просвіту" та ту важливу роль, яку вони відіграли для українців в Естонії.

Як все починалось?

У кожній країні є особливі люди, які створюють містки між минулим і майбутнім, об’єднують спільноти та залишають яскравий слід у житті громади. Пані Оксана — одна з таких людей. Вона стояла біля витоків українського культурного життя в Естонії, очоливши "Просвіту", організацію, яка стала осередком єдності, творчості й підтримки для українців.

Оксана Мамутова, якій нині 84 роки, переїхала до Естонії ще у 1962 році. Після закінчення Одеського торговельного технікуму та роботи в Дніпропетровську, Оксана переїхала до Естонії разом із чоловіком. Спочатку вона працювала токарем на заводі "Punane RET", пізніше перейшла на роботу в магазин "Альбатрос", а згодом почала викладати товарознавство в училищі.

“У 37 років я спробувала вступити до Ленінградського торгового університету, але не пройшла. Та коли побачила оголошення про вступ до Тартуського університету на факультет економіки торгівлі, вирішила, що це саме для мене. Так, через 20 років після закінчення школи я склала вступні іспити. Це не тільки можливо, але й обов’язково треба робити! Треба вчитися весь час.”, - розповідає пані Оксана.

У 1996 році випадковість привела її до репетиції Українського земляцтва в Таллінні - першої і єдиної української організації в Естонії на той час, яка мала філіали в різних містах та понад 300 активних учасників:

"Євгеній Гетьманцев запросив мене послухати репетицію концерту. Потім я прийшла на концерт, далі на вечорниці — і залишилася. Згодом мене навіть в члени правління обрали.”

Однак внутрішні розбіжності в земляцтві змусили її разом із однодумцями створити нову організацію — Просвіту: 

“Оля Горянська, це її була ідея, вона зареєструвала таку організацію - Просвіту, у 1997 році, і запросила нас з чоловіком долучитись. Ми визначили принципи: збереження української культури, відкритість для всіх, хто цікавиться українською мовою та традиціями, незалежно від походження. Якщо людині подобається українська культура, вона хоче підтримувати її, співати чи вчити мову — ми завжди раді. До речі, в правління Просвіти у нас входила Валя Пралла - естонка, яка навчилась і розмовляти і писати українською мовою. Ми б могли її не взяти до себе, якби приймали тільки українців за місцем народження, наприклад.”

27 років культурної місії

Оксану Мамутову обрали головою "Просвіти" в 1998 році. Одним із перших важливих проектів стала Українська недільна школа “Надія”, де діти вивчали українську мову, співали колядки, готували виступи. Школа розвивається і працює дотепер.

“Я все-таки вважаю, що найважливішим за ці 27 років було створення школи. А ідея її створення належить Володимиру Лейбюку - він був другим головою Українського земляцтва, потім почав керувати ансамблем Журба. Він привіз мені букварі, півтора десятки, читанку, книжки. Ми запросили Світлану Березіну - викладачку української мови, зібрали дітей і вже у вересні 1998го почали навчання з першими 15 учнями. 

Яка проблема недільної школи: батьки мають привести дитину, а зранку у вихідні всім хочеться відпочивати. Тому я тих дітей, які недалеко від мене жили, збирала, везла в школу, ми там займались і повертались додому.” 

Звітний концерт недільної школи "Надія" в Pelgulinna rahvamaja 2003

До 2005 року, ані у Просвіти, ані у школи не було постійного приміщення - займались і в приміщенні Спілки національних меньшинств Ліра, і в звичайній школі, і в ресторані Ренесанс, і в Талліннському будинку офіцерів флота, поки не отримали в користування 2 кімнати в колишньому гуртожитку:

“Ми отримали стару будівлю з поганими умовами, але завдяки власним і спільним зусиллям, підтримці спонсорів, зробили ремонт, замінили старі вікна, двері, підлогу, стіни й облаштували простір. Кожен з нас щось зробив, щоб його покращити. Це був перший дім для "Просвіти" і школи, для інших організацій, який ми створювали разом, як одна велика родина.”

Просвітяни також організували хор “Україна”, який був важливим представницьким символом "Просвіти", ансамбль “Сусідки”, культурні заходи та фестивалі, зокрема брали участь у "Квітах України" і "Північній зірці", які проводяться щорічно і донині. У 2000-х роках виникла ідея створити парасолькову організацію для об’єднання українських товариств — Асоціацію українських організацій в Естонії, яка об’єднала на той момент близько 10 організацій.

Спогади з діяльності Асоціації українських організацій в Естонії

Освіта та постійний розвиток — ключ до змін у житті

Сьогодні, в умовах нової хвилі міграції українців в Естонію через війну в Україні, естонська "Просвіта" має потенціал стати місцем, де зустрічаються історія та сучасність, об’єднуючи українців для спільної творчості та збереження своєї культури.

Оксана Мамутова, життєвий шлях якої — це приклад того, як сила волі, любов до культури та відповідальність перед суспільством можуть змінити життя багатьох людей, наголошує на важливості культури та взаєморозуміння:

“Громадська робота дає сили й енергію, формує відповідальність. Ми займаємося культурою, зберігаємо мову й традиції. Важливо створювати середовище, де всі можуть знайти підтримку і натхнення, необхідно залучати молодь, постійно вчитись. Тільки так ми зможемо залишити вагомий слід для наступних поколінь. Політика лише розділяє, а культура об’єднує.”

Почати спочатку, здійснити мрію чи долучитися до важливої справи можна в будь-який момент. Потрібно лише повірити в себе, зробити перший крок і не боятися змін. Адже життя дає нам безліч шансів — головне, не боятися ними скористатися і постійно вчитись!