Дух незалежності в душі і в країні!

…Любiть Україну, як сонце любiть, Як вiтер, i трави, i води. В годину щасливу, i в радостi мить – Любiть у годину незгоди… В. Сосюра

Цi слова, мабуть, назавжди закарбувались в нашiй пам’ятi ще з шкiльної парти. Однак, ми не завжди розумiємо, який глибокий смисл вони в собi несуть. На даний час для  українцiв актуальним питанням стала емiграцiя. I що ж все-таки змушує людей покидати рiдну землю, зраджуючи Шевченкiвськi погляди, i шукати щастя на чужинi? Дехто з полiтичних, чи економiчних мiркувань, а дехто просто прагне прожити своє життя легшою цiною. Я нiколи не повiрю жодному українцю, який буде мене запевняти, що «десь» краще, нiж на Батькiвщинi. Як би солодко не жилось в чужiй країнi, та серце щемить кожного разу, коли згадуєш, звiдки ти, i хто ти насправдi. Ми – українцi! Ми повиннi гордитись своїм походженням, нашими родючими землями, чудовими краєвидами, мужнiми i хоробрими предками, якi кров проливали, життя вiддали за нашу незалежнiсть… Має значення не той факт, де ти живеш, а хто ти є. Чужина змiнює нас, нашi життєвi погляди, але вона нiколи не зможе зламати наш дух.Моє життя мене заставило теж покинути рiдну землю, але з моєї душi завжди виривається соло – я Українка, з великої букви, i я цим горджусь! Та життя так швидко пролетіло! От і смерть назустріч поспіша. У чужій землі спочине тіло – В Україну вернеться душа.

Штанграт Наталія

Недільна школа “Надія”