Пісня – душа українського народу. В цьому могли переконатися всі, хто завітав на концерт народного ансамблю «Живограй» під керівництвом заслуженого працівника культури України, професора А. С. Пастушенка в місті Валга 28 травня 2012 року.

З перших хвилин глядачі поринули в яскравий світ авторської та народної пісні. Андрій Семенович Пастушенко – композитор багатьох пісень на слова відомих поетів та власні вірші. Його пісні пронизані любов’ю до рідної землі, українських звичаїв, повагою до батьків, інших людей, вони не можуть залишати байдужим, проникають у саму душу. Кожна пісня радує і водночас пробуджує смуток, бо відносить нас до рідної домівки, що на Україні: такої близької і такої далекої.

Слухачів вразили дійсно талановиті і такі близькі серцю пісні А. С. Пастушенка у виконанні ансамблю «Живограй» як «Ой скрипалю», «Стежина до рідного дому», «Дівчата, дівчата»… Сподобались вокально-хореографічні композиції «Калина», «Верба». На крилах народних пісень, виконаних акапельно тріо дівчат, ми потрапили в дитинство, де так часто звучала мамина пісня. Дует «Золота секунда» у складі Л. Пастушенка та І. Юсенко запам’яталися емоційною забарвленістю і глибоким змістом творів про кохання. Яскравим закінченням концерту стала фінальна пісня «Україно, рідний краю!», виконана всіма учасниками концерту і ансамблем «Калина» м. Валга.

Отож в естонському містечку Валга наприкінці травня відбувся не просто концерт творчого колективу із міста Рівне, а справжнє свято української пісні. Бо на крилах пісні людина долає незвідані відстані, доторкається до свого коріння, зближається з іншими, близькими за духом:

Є пісня наша українська,

Котра єднає в дружнє коло –

Від Києва, Варшави, Мінська

Звучить нам радісно й щасливо.

Щиро хочеться подякувати колективу ансамблю «Живограй», його художньому керівникові А. С. Пастушенкові, міським управлінням м. Валга та Сілламяе за проведення, підтримку, організацію заходу.

Руслана Довга

Керівник

Валгаської української суботньої школи «Калина»

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.

До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту.

Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”.

А на Поділлі дівчата казали:“Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!” Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.

Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.

В Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”.

Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:Пресвята Покрiвонько, Перед твоiм кривалом Голови схиляемо. Прохаемо, Покрiвонько, Од лиха укрити, Здоров’ячко наше Знов нам обновити.

На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті “би щастя їх судьбу від нещастя накрило…”, що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.

Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.

Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене, практично, незначній події.

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку “спеціалізацію” християнського свята – порятунок від ворога.

Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови

Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

Отже сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

Тому українці де б вони не жили урочисто відзначають це свято.

Кожного року члени земляцтва Сілламяе Водограй за ініциативою правління та реестрових козаків Сілламяеського осередку зранку відвідують храм, а ввечері збирається громада в українському центрі Сілламяе , де представники Союзу Української молоді в Естонії( Лідія і Аліна Житник приготували і провели презентацію з історії козацтва. Організатори цього заходу також підготували вікторину з цікавих фактів у різних галузях української освіти, культури, науки. Переможці отримали призи від атамана Сілламяеського осередку пана Івана Мельничука

15 жовтня в українській недільній школі земляцтва Сілламяе «Водограй» пройшов святковий урок «Козацьки розваги», присвячений святу Покрови і українському Козацтву.

Учні школи пройшли козацьку естафету, відповідали на питання з історії козацької доби, долали завдання на кмітливість і спритність, пробували себе в ролі козаків і їх отаманів.

В цей день до дітей завітали представники Сілламяеського осередку Реєстрового Козацтва п. Іван Мельничук та п. Володимир Павлюк. Козаки привітали підростаюче покоління з чудовим святом Покрови і побажали їм бути сильними, здоровими, рости по заповітах наших великих пращурів – козаків, плекати в собі духовність і любов до Української Держави.

Сподіваємось, що Покровські козацькі змагання стали ще одним кроком до виховання в нашому земляцтві справжніх маленьких козачків.

21 жовтня представники земляцтва побували на концерті російських казаков з Санкт-Петербургу

Дякуємо всім, хто долучився до наших заходів!

16 жовтня 2011 року в м. Тапа в Руській гімназії відкрилася Недільна школа української культури ім. Т. Г. Шевченка. На відкриття прибули високопоставлені гості: Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії пан Віктор Крижанівський, депутат Європарламенту від Естонії пані Кристина Ойюланд, керівник Ляяне-Вірумаа пан Ейнар Вальбаум, керівник волості Тапа пан Аларіх Кірт. Для відкриття школи люб’язно надала приміщення актового залу директор Руської гімназії м. Тапа пані Винайму Сільд.

Відкрив урочистий захід керівник Творчого об’єднання «Койт», організатор новоствореної Недільної школи пан Владислав Резніченко. Він подякував керівництва волості Тапа і Руської гімназії, що взяли дієву участь в організації та створенні цієї школи за інтересами.

Необхідність вивчення української мови та української культури дітьми членів української діаспори в Естонії підкреслив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії пан В. Крижанівський. Від імені Посольства пан В. Крижанівський подарував недільній школі підручники, книги про Україну та навчальні посібники.

Депутат Європарламенту пані К. Ойюланд висловила від імені об’єднаної Європи та Естонії підтримку в розвитку української діаспори на естонській землі, прагнення естонських українців поряд з інтеграцією в естонське суспільство зберігати свої історичні коріння.Від імені Європарламенту К. Ойюланд подарувала школі прапор Євросоюзу.

Старійшини округу і волості пани Е. Вальбаум і А. Кірт привітали всіх присутніх з настільки значною подією та висловили сподівання, що діяльність нової Недільної школи надасть саме позитивний вплив на життя і діяльність в окрузі і волості і висловили готовність у наданні необхідної допомоги школі . Від імені волості пан А. Кірт подарував сучасну дошку для проведення занять у школі.

Директор Руської гімназії м. Тапа пані Н. Сільд привітала з відкриттям школи та висловила надію на те, що спільна робота недільної школи та гімназії дадуть можливість підростаючому поколінню, об’єднавши загальну освіту з додатковою в рамках недільної школи, стати більш конкурентноспроможними у подальшому житті і кар’єрі випускників.

На закінчення, керівник Творчого об’єднання «Койт» пан В. Резніченко гаряче подякував керівництву Руської гімназії м. Тапа за надання приміщень і технічних засобів для діяльності Недільної школи на безоплатній основі.

Зі свого боку члени ТО «Койт» підготували невелику творчу програму до відкриття школи. Вірші українською мовою прочитали майбутні учениці Недільної школи Надя Чувпило та Олена Фролова. Вільям Іноземцев, теж майбутній учень, прекрасно виконав фортепіанні п’єси Л. – В. Бетховена, а дует у складі Ірини Соломатін і Тетяни Чувпило і хор «Журавлик» виконали українські пісні.

Заняття в Недільній школі української культури ім. Т.Г. Шевченка будуть проводитися по суботах в приміщенні Руської гімназії м. Тапа з 11.00 до 14.00. Всі бажаючі можуть записатися до школи за тел.58295509 або 3271041.

Ласкаво просимо до Ляяне-Віруської Недільної школи української культури ім. Т.Г. Шевченко!

24 серпня 2011 року Україна святкує визначний ювілей – 20-у річницю проголошення державної Незалежності.

Серпень 2011 року

Прес-реліз

з нагоди відзначення 20-ї річниці проголошення Незалежності України

24 серпня 2011 року Україна святкує визначний ювілей – 20-у річницю проголошення державної Незалежності.

20 років тому Україна розпочала новий етап у своїй історії, задекларувавши основні засади політичного, економічного та соціального розвитку. Було відкрито нову сторінку в національному історичному літописі – добу утвердження країни як самостійної та незалежної Держави.

Було закладено підвалини для подальшого правового розвитку нації, становлення демократії, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення прав людини шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з усіма членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Традиція чесних і прозорих виборів, культура свободи слова, яка вкорінилася у засобах масової інформації та суспільстві, є важливим показником досягнутого рівня демократії в Україні. Це реалії, без яких сучасне покоління українців вже не уявляє свого існування. Яким би складним не був подекуди розвиток держави, він відбувається у конституційному полі. Принципові рішення ухвалюються на основі політичної згоди, що базується на балансі сил між гілками влади, основними державними інституціями, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів та Президентом України.

У зовнішній політиці було обрано стратегічний курс на європейську інтеграцію. У двосторонній сфері Україна будує відносини стратегічного партнерства з ключовими зовнішньополітичними партнерами на принципах рівнонаближеності та прагматизму, розвиває мережу перспективного партнерства з державами, що стають новими центрами політичного та економічного розвитку.

Україна зарекомендувала себе відповідальним міжнародним партнером. Важливим елементом створення сприятливого безпекового оточення стало рішення про реалізацію політики неучасті у військових союзах. Україна демонструє приклад ядерного роззброєння, добровільно відмовившись від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу, бере активну участь в опрацюванні й укладенні ефективних міжнародних угод стосовно надання гарантій державам, які не володіють ядерною зброєю, сприяє посиленню режиму ядерного нерозповсюдження, що сприяє зміцненню загальної стабільності та безпеки у світі.

Наша держава підтримує тісні зв’язки із діаспорою та співвітчизниками, представники яких стануть учасниками V-го Всесвітнього форуму українців, просуває важливі проекти в культурно-гуманітарній сфері, покликані сприяти формуванню іміджу України у світі як країни з багатою історією та культурними традиціями.

Проголошення Незалежності України стало результатом національного й державотворчого поступу нашого народу. Проголошення Незалежності – поворотний пункт в історії сучасної України, втілення споконвічної мрії українського народу про свободу та незалежність.

Відзначаючи 20-ту річницю державної Незалежності, українці вірять, що невпинний демократичний розвиток Української Держави – це надійна гарантія її процвітання, поступу й утвердження як повноправного і самостійного члена європейської спільноти демократичних націй.

Шановна українська громадо за кордоном,

Представництво міжнародної організації з міграції в Україні (МОМ) висловлює вам свою глибоку повагу та хоче повідомити про програму реінтеграції українців, що повертаються до України.

З 2003 року МОМ Київ успішно організовує зустріч та надання реінтеграційної допомоги українським громадянам, які повертаються з Великобританії, Ірландії, Бельгії, Швейцарії, Польщі, Італії та Нідерландів. За останні шість років МОМ надала допомогу 509 особам в рамках проектів програм добровільного повернення та реінтеграції (ПДПР), що фінансуються Європейською Комісією та країнами-членами ЄС (та Швейцарії). Це дало змогу МОМ отримати цінні знання про найбільш ефективні форми реінтеграційної допомоги. Спираючись на накопичений досвід, МОМ має унікальні переваги у наданні допомоги українцям, що повертаються, у розробці успішного реінтеграційного пакету.

Взявши за основу найкращі практики в цій сфері, МОМ Київ має можливість надавати реінтеграційну допомогу українським громадянам, які перебуваючи за кордоном мали неврегульований статус, і повернулись до України, зокрема за процедурою реадмісії. Така допомога буде базуватися на індивідуальному реінтеграційному плані, розробленому разом з українцем, що повернувся. МОМ Київ бере активну участь у процесі відбору кандидатів та плануванні власне реінтеграційного пакету разом з учасником програми. Однією з головних цілей програми є допомогти учасникові облаштуватись на місці та надати йому навичок, які дозволять утримувати себе та свою сім’ю та знову інтегруватись в українське суспільство. Однією з обов’язкових умов участі є те, що учасник має довести свої стійкі наміри залишитись в Україні. До того ж, програма розрахована на осіб, які знаходяться у вкрай скрутному становищі. Більше інформації про умови участі можна знайти у інформаційні листівці, що додається.

З повагою,Olga Kulebyakina Capacity Building in Migration Management Project Specialist International Organization for Migration (IOM) Mission in Ukraine Tel: +38.044.568.5015 Web:www.iom.org.ua

Щодо виділення квот на навчання у ВУЗах України для іноземних громадян українського походження

05.2011 р. № 6126/25-800-357

Керівникам організацій української діаспори Естонії

Щодо виділення квот на навчання у ВУЗах України для іноземних громадян українського походження

Шановні пані та панове,

За повідомленням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України стосовно виділення квот прийому іноземних громадян українського походження для навчання у вищих навчальних закладах України за рахунок державного замовлення інформуємо про те, що у зв’язку із завершенням терміну дії Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року зазначене Міністерство не має правових підстав для виділення у 2011 році державних стипендій для навчання іноземних громадян українського походження у вищих навчальних закладах України у межах обсягів державного замовлення.

Питання щодо виділення зазначених стипендій у 2012 році буде розглянуто після затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року, проект якої наразі опрацьовується МЗС України спільно з заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади, установами та організаціями України.

Таким чином, навчання іноземних громадян українського походження у ВНЗ України здійснюватиметься на підставі чинних двосторонніх угод, а також відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом МОН України від 19.10.2010 № 961, якими передбачено наступне:

Пункт 20.2. Іноземці українського походження, які отримали направлення на навчання від українських національно-культурних товариств, при вступі до вищих навчальних закладів України за напрямами підготовки галузей знань «педагогічна освіта», «мистецтво», «гуманітарні науки», «журналістика та інформація», «соціально-політичні науки» користуються такими самими правами на здобуття освіти, що й громадяни України, у тому числі при вступі на навчання за державним замовленням. Вони беруть участь у конкурсі щодо зарахування на таких самих підставах, як і громадяни України.

Пункт 20.3. При вступі на інші напрями підготовки (спеціальності) іноземці українського походження, які отримали направлення на навчання від українських національно-культурних товариств, користуються такими самими правами на здобуття освіти, що й громадяни України, якщо вони були учасниками міжнародних олімпіад із загальноосвітніх предметів, вступне випробування з яких визначено вищим навчальним закладом як профільне для вступу на обраний вступником напрям підготовки (спеціальність).

З повагою,

Посол

В.В.Крижанівський

Декларація

Глав держав, Урядів та Представників держав та

міжнародних організацій

за підсумками Зустрічі високого рівня

„Київський саміт

з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії”

Ми, Глави держав, Урядів та Представники держав і міжнародних організацій, зустрілися в Києві напередодні 25-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, щоб підтвердити налаштованість співпрацювати у галузі ядерної безпеки з метою посилення колективних зусиль із попередження та зменшення негативних наслідків таких аварій у майбутньому.

Сьогодні ми обговорювали результати міжнародного співробітництва країн Великої Вісімки, понад 20-ти інших держав світу, ЄС та ЄБРР з метою виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та облаштування зони 4-ого Реактору в екологічно безпечну територію. Ми продемонстрували політичну волю та спроможність співпрацювати з метою подолання наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах ядерної енергетики. Проведення Міжнародної Конференції із збору додаткових коштів на Чорнобильські проекти дозволило залучити 550 млн. євро, які будуть спрямовані на завершення усього комплексу робіт на 4-му Реакторі. Низка країн розглядає питання про суму внеску. Зазначені результати скоординованих дій у цьому напрямі засвідчили нашу спроможність спільно подолати наслідки згаданої аварії.

Усвідомлюючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, ми переконані, що імплементація заходів з ядерної безпеки повинна і надалі залишатися ключовим пріоритетом у всіх видах діяльності у галузі ядерної енергетики. Високі стандарти культури ядерної безпеки мають бути невід’ємною умовою використання ядерної енергії.

Події на АЕС Фукусіма привернули нашу увагу до важливості підвищення рівня ядерної безпеки та оперативного реагування на аварії та надзвичайні ситуації на АЕС, а також ті, що спричинені великомасштабними катаклізмами природного походження. Зазначені події доводять, що лише спільні зусилля світової спільноти сприяють зміцненню ядерної безпеки.

Ми глибоко переконані, що співробітництво та обмін передовим досвідом у галузі планування, розташування, спорудження та експлуатації об’єктів ядерної енергетики сприятиме підвищенню їх рівня безпеки. У цьому контексті, ми закликаємо усі країни, що ще не приєдналися до Конвенції з ядерної безпеки, зробити це якомога швидше. Ми закликаємо відповідні відомства та регулюючі органи країн з атомними електростанціями здійснити перевірку АЕС з метою визначення їх спроможностей щодо підтримання необхідного рівня безпеки у разі надзвичайних ситуацій.

Ми налаштовані й надалі підтримувати найвищий рівень готовності до надзвичайних ситуацій та належним чином реагувати на непередбачувані наслідки аварій на АЕС. Крім того, ми докладатимемо зусиль з метою забезпечення належного інформування громадськості щодо перебігу  та розвитку подій під час виникнення надзвичайних ситуацій на АЕС.

м.Київ

19 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ 19 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ

19 квітня 2011 року

ПРЕС – РЕЛІЗ

19 квітня 2011 року у Києві за ініціативи Президента України В.Януковича відбулася зустріч високого рівня «Київський саміт з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії».

Делегації більш ніж 60 держав та міжнародних організацій зібралися у Києві, щоб обговорити питання консолідації зусиль міжнародної спільноти щодо зміцнення рівня безпеки ядерної енергетики та запобігання техногенним аваріям у майбутньому.

Учасники Київського саміту, серед яких були 17 глав держав і урядів, керівників міжнародних організацій, висловили переконання, що реалізація зусиль з посилення ядерної безпеки має і надалі залишатися ключовим пріоритетом у всіх видах діяльності у галузі ядерної енергетики. У цьому зв’язку Україна наголосила на тому, що найбільш оптимальним шляхом на цьому напрямі є активізація міжнародного співробітництва у руслі інноваційного використання ядерної енергії, що має стати домінантною передумовою у забезпеченні глобального режиму ядерної експлуатаційної безпеки для усіх без виключення держав.

Держави та міжнародні організації висловилися за поглиблення міжнародного співробітництва у сфері мирного і безпечного використання ядерної енергії, що сприятиме задоволенню зростаючих світових енергетичних потреб, розвитку новітніх технологій сфері медицини, сільського господарства, в інших галузях господарства.

Чорнобильська катастрофа та аварія на АЕС в Японії засвідчили необхідність підвищення рівня готовності об’єктів ядерної енергетики до надзвичайних ситуацій, а також продемонстрували, що ліквідація наслідків ядерних аварій потребує мобілізації наукового, технічного і ресурсного потенціалу усього міжнародного співтовариства.

5 лютого 2011 р. за ініціативою Посольства України в Росії відбулася зустріч з активом українських громадських організацій Росії. У зустрічі взяли участь керівники ОУР, представники регіональних українських організацій, які входять в ОУР, з Архангельська, Башкортостану, Єкатеринбурга, Карелії, Курська, Москви

Інформаційне повідомлення

про зустріч активу Об’єднання українців Росіїз Послом України в Росії та засідання ради ОУР

5 лютого 2011 р. за ініціативою Посольства України в Росії відбулася зустріч з активом українських громадських організацій Росії. У зустрічі взяли участь керівники ОУР, представники регіональних українських організацій, які входять в ОУР, з Архангельська, Башкортостану, Єкатеринбурга, Карелії, Курська, Москви, Московської області, Нижнього Новгорода, Новосибірська, Норільська, Самарської області, Санкт-Петербурга, Саратова, Омська, Татарстану, Томська, Тюменської області, Ульяновської області, Хабаровська, Якутії, Ярославля та інших регіонів Росії.

Співголови ОУР В. Бабенко та В. Семененко у своїх виступах наголосили на необхідності збереження федеральних українських організацій і звернулись до Посла В. Єльченка з проханням про конкретну допомогу. На зустрічі були обговорені актуальні проблеми українського руху в Росії, пройшла жвава предметна дискусія, яка торкнулася діяльності існуючих українських громадських організацій.

Інколи ця дискусія набувала обрисів протистояння між різним розумінням завдань українських громадських організацій. У виступах представників федеральних та регіональних українських організацій йшлося про конкретні проблеми збереження національної ідентичності українців Росії, культурної, освітньої, інформаційної роботи, збереження і розвитку української мови, відстоювання прав українців на основі взаємоповаги і співробітництва. В той же час виступи деяких представників земляцтв вихідців з деяких областей України мали виразну кон’юктурну забарвленість, пов’язану з поточною ситуацією в Україні.

Різким дисонансом до загального тону зустрічі став виступ представника одного із земляцтв А. Бондаренка, який намагався навісити на ОУР ярлик фашистських прихвоснів (?).

Основним підсумком зустрічі було підтвердження необхідності підтримки федеральних українських організацій, зокрема Об’єднання українців Росії, які повинні працювати на основі збереження і розвитку українських цінностей, чіткого виконання норм і правил російського законодавства.

Посол України зазначив, що для України одним із основних пріоритетів буде допомога і материнська опіка українців в Росії і всьому світі.

Після зустрічі відбулося засідання ради ОУР.

На засіданні ради було прийняте рішення про звернення до Міністерства юстиції Росії з проханням відкликати позов про ліквідацію ОУР, дати можливість його керівним органам зробити все належне з точки зору російського законодавства в упорядкуванні документації, підготувати і провести засідання вищого органу ОУР для внесення змін в Статут.

Було визначено представників ОУР до можливої координаційної ради зі створення нової організації (у випадку, якщо виникне така необхідність).

Також було прийняте рішення про засудження провокаційної діяльності А. Бондаренка, спрямованої на внесення розколу в український рух в Росії, паплюження керівництва та активістів ОУР.

Після підготовки цього інформаційного повідомлення представники ОУР з деяким здивуванням ознайомились з версією підсумків зустрічі в інтерпретації офіційного сайту Посольства України в Російській Федерації.

Сентенція, що “у багатьох представників діаспори під час зустрічі лунала думка про те, що лінія на закриття ФНКА УР та ОУР з боку російської влади не в останню чергу є результатом допущених помилок нинішніх керівництв цих організацій”, не лише не відображає зміст виступів представників регіональних українських організацій, членів і відділень ОУР, а, як вже неодноразово наголошувалось, не відповідає реаліям. Є абсолютно зрозумілим, що у переслідуванні українських організацій Росії лежать зовсім інші причини, про що відверто заявили представники Міністерства закордонних справ РФ.

Що стосується питання створення “координаційної ради” зі створення “нової української організації”, то позиція керівних органів ОУР з цього питання є наступною.

1. Після ліквідації Федеральної національно-культурної автономії українців Росії нову федеральну українську національно-культурну автономію можуть створити (згідно російського законодавства) лише регіональні та місцеві українські національно-культурні автономії в особливому порядку.

2. Вкрай необхідно у першу чергу зберегти Об’єднання українців Росії, яке 20 років сприяє збереженню української ідентичності, має великий досвід роботи у царині задоволення національно-культурних потреб українців та об’єднує майже 90 організацій та осередків у більшості регіонів Росії. Як було зазначено вище, ми розраховуємо в цьому на підтримку Посольства та вищого керівництва України, якщо слова про те, що для України одним із основних пріоритетів буде допомога і материнська опіка українців в Росії і всьому світі, відповідають реальним діям.

3. Нові громадські організації згідно з російським законодавством мають створюватися ініціативними групами громадян (фізичними особами), громадськими об’єднаннями, які скликають з’їзд (конференцію) або загальні збори, де затверджується статут громадської організації, формуються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Надмірна активність Посольства іншої держави у цьому процесі є зайвою. Тим більш недоречними є намагання визначити якісь конкретні терміни створення та якості таких організацій.

7 лютого 2011 р.Прес-служба ОУР,т.т. +74954355827,+79057572507E-mail: vgirzhov@mail.ruwww.ukrros.info

Обєднання українців Росії (ОУР) є центральною координуючою організацією для української національної меншини в Росії (РФ). Воно було створено в 1992 році та зареєстровано в Міністерстві юстиції РФ в 1994 році.

Його кошмар почався 22 липня 2009 року, коли Міністерство юстиції Росії вирішило зробити  аудит. Ревізії тривали майже три тижні.

Отримані результати показали тільки незначні порушення адміністративного характеру, такі як потреба оновлення списку членів, деякі положення статуту з метою дотримання приписів законодавства Росії і тому подібне. Після отримання висновків комісії виконавча рада ОУР скликала нараду 12 вересня 2009 року, прийняла заходи, шо вважалися необхідними, почала процес оновлення списків своїх  членів, в тому числі видалення неактивних членів. У той же час міністерство повідомило ОУР, що для усунення недоліків його діяльність буде призупинена до 2 травня 2010 року. Двічі, один раз у грудні 2009 року, а потім знову в березні 2010 року, ОУР писало в міністерство спростовуючи одні зауваження і консультуючись, які необхідні поправки, щоб виправити інші дефекти. Міністерство не відповідало.

10 грудня 2010 уряд Росії подає позов до Верховного суду РФ, щодо ліквідації ОУР. Позов посилається на російській закон і повторює п’ять виявлених аудитом порушень, зокрема те, що в його список входили автономні некомерційні організації, які не могли бути його членами, оскільки самі були автономними, що список членів сам по собі не добре документований, що її кваліфіковані члени не працюють у більш ніж половині регіонів РФ, як це необхідно, оскільки це всеросійське громадське об’єднання, що його статутні положення конкретно не передбачають обрання її керівних органів за кваліфікаційною більшістю і, що в той час як закон каже, що членами громадського обєднання можуть бути іноземні громадяни,але вони повинні бути на законній підставі на території РФ, то статут ОУР  не містить такого обмеження.

Досить цікаво, оскільки  звинувачень, що в ОУР включені фактичні члени, які були би іноземними громадянами, не має Мінюст підтвердив отримання двох відповідей від ОУР, але відкинув їх як недостатні. Дальше уряд стверджує, що зустріч ОУР від 12 вересня 2009 р. не проводилася у відповідності з адміністративним регламентом в тій частині, що відсутні свідчення про лиця, присутні на цій нараді, а також свідчення про результати голосування.  В звязку з чим уряд вважає неможливим встановити його правомочність.

Крім того, уряд заявив, що ОУР порушило постанову про призупинення діяльності тому, що його співголова 4 січня 2010 року з’явився на “Радіо Свобода” , а також на програмі телебачення  під назвою “Свободу думки” 27 квітня 2010 року. Нарешті, уряд стверджує, що у зв’язку з цим питанням 11 листопада 2010 року міністерство направило ОУР попередження , яке було повернуте з позначкою пошти ” вибуття адресата “. Таким чином уряд стверджує, що ОУР не повідомило відповідні органи про  зміну адреси, що є ще одним порушенням.

Уряд Росії просить  ліквідувати ОУР в судовому порядку в звязку  з “неодноразовими і грубими порушеннями”, а також тому, що організація “на протязі встановленого терміну не ліквідувала порушення” .

Припускаючи “в ході аргументації” достовірність всіх фактичних тверджень, що містяться у скарзі, перераховані порушення / недоліки були незначними за будь-якою демократичною мірою і, в основному, адміністративного порядку. Крім того, нічим  не підтверджено, що порушення були повторного характеру або, що ці порушення зберігалися, незважаючи на попередні застереження. Ці твердження  не були зроблені на основі попередніх аудитів, аналогічних висновків та невиконанні вимог. Тим не менше, уряд прийшов до висновку, що передбачувані порушення були  “неодноразові та грубі”. Для ліквідації російській закон вимагає  “неодноразові або грубі”.

Навіть на “перший погляд” справа  урядової довіри межує з гординею.

Верховний суд Росії, очікувано, скопіює позицію уряду. Вироки судової системи в Росії, як інструменту державної політики, здається, не створюють поблем для діючого режиму Росії. Це питання суд планує розглянути 31 січня 2011 року.

За останні кілька років в РФ виникла така картина  – безжалісна війна проти можливих ворогів держави, в тому числі етнічних громад, які не плазують під тиском режиму,  і експлуатація виконавчої влади законодавчої та судової гілки для здійснення своєї політики. Українці в Росії випробували цей тиск. Вбивства українських активістів залишаються нерозкритими.  Діяльність українського  класу в московському публічному ліцеї була припинена, і зовсім недавно московська бібліотека  української літератури була обєктом розшуків, закриття, відкриття, нових розшуків та навіть побиття її керівника.

Посилання в позові на те, що поява співголови організації на радіо і телебаченні (“Радіо Свобода” і “Свобода думки”) є порушенням постанови про призупинення діяльності організації, це натяк на політичні мотиви уряду. Виступи не мали нічого спільного з очікуванним розглядом.

Незалежно від його становища, даний чоловік є також людиною  з правом на свободу слова під захистом міжнародного права, договорів Росії, пактів і своєї Конституції, в незалежності від будь-якого адміністративного призупинення.

У листопаді 2010 року , по абосолютно аналогічній схемі, уряд Росії “переконав” російський Верховний Суд  ліквідувати іншу всеросійську українську організацію- Федеральну Національно-Культурну Автономію Українців в Росії. Згодом, міністр закордонних справ Росії Лавров визнав, що ліквідація була результатом політичної діяльності.

Під час останніх президентських виборів  Росії в 2008 році, ОБСЄ була обмежена у виділенні спостерігачів за виборами. ОБСЄ відмовилася від участі. Тоді президент Путін попередив ОБСЄ не “вчити” Росію. Лавров, міністр закордонних справ тоді і тепер, сказав, що жодна поважаюча себе країна  не кланятиметься “ультиматумам” встановленими ОБСЄ.

Президент Путін завершив своє попередження, щодо ОБСЄ  словами: “Нехай вони вчать своїх дружин ” щі ” (капусняк) варити!”{jcomments on}

17 січня 2011

Аскольд С. Лозинський