Мозаїка долі

(Роздуми, спогади з нагоди 25-ліття хореографічного ансамблю «Колор»)

Ми – люди, самі творимо свою історію, і це щоденна, щохвилинна праця. Мені, людині з достатнім життєвим досвідом, хотілося б поділитися з вами, друзі, своєю історією, можливо комусь вона стане прикладом.

Почну, мабуть, з самого початку.

Народилася я в Естонії, в Таллінні в далекому 1974 році.

Життєві обставини склалися так, що з семи років я виховувалася у бабусі з дідусем. Це було  чудове приморське місто Скадовськ на Херсонщині в Україні.

Мій дідусь зробив багато для того, щоб познайомити мене з історією нашої сім’ї, міста, краю.  Наші предки пережили дуже складні часи: дві світові війни, голодомор, розкуркулення, але все це не вбило в них людяність, готовність до дружби, любові, адже пережили вони біди, завдяки своїм старанням, сумлінню, навичкам , а ще підтримці один одного.

Як виявилося, моя історія почалася ще до мого народження, коли прабабуся, в очікуванні моєї появи на світ, вишила спеціальну іменну подушку, заклавши в неї дух нашого роду.

Навчалася я в м. Скадовськ, там же закінчила школу. Перші танцювальні навички я отримала ще будучи в Талліннському дитячому садку, а ось переселившись  до України, з семирічного віку  пов’язала себе нерозривними вузами з мистецтвом танцю – завдяки хореографічному  гуртку спочатку в школі, а згодом  в місцевому будинку культури. По – справжньому  доленосним для мене був приїзд до нашого міста Скадовськ двох молодих хореографів – педагогів  Баглаєвих – Лариси Семенівни і Бориса Петровича.

Це були  неймовірні  люди. Саме вони заклали в мене прихильність, любов до хореографії, до історії  танцю… Борис Петрович передував кожну постановку танцю докладною характеристикою часу, особливостей, традицій в якому жили люди того часу.

У Скадовську жили і живуть люди багатьох національностей, оскільки це портове місто. На різноманітті культури нашого краю я пізнавала яскравість його традицій і культури.

Перебуваючи в атмосфері свого рідного міста, краю мимоволі вбираєш мудрість землі, людей, з якими ти стикаєшся. . Для мене не так  важливо , якої національності людина, який її статус, важлива суть особистості, важливий досвід, можливість взаємозбагачення.

Моє життя  проходило у всіляких заняттях. Дідусь з бабусею робили все, щоб я якомога глибше пізнавала світ, мені дозволялося бути тим, ким я сама хочу.

У підсумку вийшло так, що я жодного дня не працювала, в загальноприйнятому сенсі цього слова, я жила, займаючись улюбленою справою.

Це різноманітне  життя нагадує мені мозаїку, що складається з барвистих  пазлів.

Важливим фактором моєї моральної стійкості і фізичної витривалості стало загартування , яке я отримала завдяки щоденним ранковим  пробіжкам  уздовж берега моря з ранньої весни і до настання холодів.

Фундамент, закладений в дитинстві, залишається на все життя з тобою.

Я пробувала писати музику, вірші, але найуспішніше вдалося самовизначитись в хореографії.

Одного разу по телевізору я побачила танець «Подоляночка» в постановці геніального П. Вірського. Танець настільки вразив мене своєю виразністю, красою, незвичайною легкістю і глибиною! Виявляється, за допомогою руху рук, повороту голови, виразності погляду можна розповісти глибоку історію, передати драматургію почуттів…

Перший досвід хореографічної постановки я отримала, коли, в очікуванні приїзду моєї мами до нас в гості, готувала разом з друзями цілу музичну програму, що складалась  з пісень, віршів і, звичайно ж, танцю. Не маючи гідного музичного супроводу, нам вдавалося на імпровізованій сцені створити маленький спектакль.  Щоліта цей спектакль наповнювався новим, більш цікавим змістом, а я, таким чином. накопичувала досвід постановника.

Тут в нагоді мені стали  і дідусеві уроки малювання, адже до початку концерту весь простір оздоблювався  різноманітними кольоровими картинками.

Проте, час минав, наближався випускний клас. Необхідно було визначатися з вибором подальшого шляху. Бабуся бачила мене в майбутньому лікарем, але, не стала перешкоджати, коли я з подругою попрямували в місто Херсон, щоб вступити до культосвітнього   училища  на відділення хореографії... Завдяки танцювальному  досвіду, ми легко пройшли перший тур і нам дозволено було здавати інші предмети, минаючи наступні тури. Так я ступила на першу сходинку професії під назвою хореограф – постановник.

Важливою  підмогою в моєму становленні як майбутнього фахівця було спілкування з моїми першими педагогами, з якими ми з подругою ділилися поглядами на танець і його складові.

Один з висновків зроблених для себе був той, що танець  – це насамперед висловлення  і набуття емоцій. Саме емоції – є кінцевою метою будь-якої хореографічної  композиції. Танцюрист – є виразник закладеної в танці душі, думки, почуття.  Глядач, залишаючи зал, повинен бути наповнений духом танцю і відчувати свою причетність до його історії.

Після закінчення хореографічного училища я повернулася в Естонію, на свою історичну батьківщину.

Це був 1994 рік, час непростий, час становлення країни.

У цей період молодим фахівцям доводилося непросто. Змінювалися підвалини життя, форми і методи роботи і ще багато її складових. Від фахівця потрібно не тільки і не стільки наявність диплома, скільки здатність його проявити свою неординарність, творчу жилку і вміння мислити.

У пошуках роботи, за порадою мами я опинилася в кабінеті директора 45-ї Талліннської школа, яка нині носить назву 5 – я  Mustjõe гімназія. Привітна жінка, директор школи Наталія Олексіївна Полякова своєрідно підійшла до відповіді на питання: чи підходжу я на роль керівника хореографічного гуртка. Вона запросила до актової зали кілька учнів – старшокласників і запропонувала влаштувати коротку показову репетицію, в якій я б навчила  учнів  основам вальсу. «Мені не важливий ваш диплом, важливо на власні очі переконатися  у ваших можливостях«,  – сказала на закінчення показового уроку директор школи.

Одним словом, я пройшла перше випробування успішно, ставши на багато років хореографом – постановником  Mustjõe гімназії, з якої співпрацюю і понині. Важливим фактором була підтримка керівництва гімназії в рішенні багатьох організаційних питань: костюми, репетиційні приміщення, фінансування концертів і т.д, хоча доводилося самостійно писати і відповідні проекти.

Два роки знадобилося, щоб на базі гімназії  був створений хореографічний колектив, який ми назвали «KOLOR»

Звідки, запитаєте, саме така назва? Як відомо, в українській мові  kolor  – означає колір, а ще інша стародавня символіка kolo  – коло і ra – сонце, тобто – сонячне коло, в якому -колір є основа. Хореографія – це не просто набір танцювальних рухів, це закладена в виразності рухів, культура людей, їхні традиції, їх історія.

Саме сонце дає можливість розвиватися життю, народжувати квіти, плоди. Закладаючи зерна знання в душі дітей і дорослих – ми закладаємо в них майбутні успіхи в цьому житті, що є основою Статуту нашого колективу. Сонячна енергія є також основою слов’янської культури, частиною якої є ми, наша мова, наш костюм, наші пісні і танець, наша кухня.

Будучи вихідцем з української культури, я постаралася у своїй роботі відобразити якомога глибше саме цей напрямок.

Перше своє знайомство з українською громадою відбулося десь в 1998 році. Значну роль в цьому зіграло моє знайомство з О.В.Мамутовою, потім В.Резніченком. Тоді вже йшла розмова про створення великого об’єднання українців, яке незабаром одержало назву Асоціація українських організацій Естонії, частиною якого став наш колектив – хореографічний ансамбль «Колор».

По – суті я і мій колектив, виявився біля витоків становлення сучасної української громади Естонії.

Уже в 2001 році нас запросили до міста Києва  для участі в урочистостях, присвячених 10-й  річниці незалежності України.

Ми з колективом стали учасниками грандіозного фестивалю у Палаці Україна, а ще свідками прямої трансляції святкування на Михайлівській площі Києва.  Учні отримали величезний заряд, і згадують про цю подію і понині.

З 2000 року, часу створення АУОЕ колектив «Колор»  а успішно співпрацює з усіма товариствами, що входять до  Асоціації , є одним з головних учасників усіх урочистих концертів, фестивалів та інших подій, що проводяться в рамках об’єднання.

25 років творчого шляху був наповнений як успіхами так і подоланням труднощів, але – головним досягненням на цьому шляху є незмінна любов і повага  глядача, наших шанувальників, безперервне зростання колективу як в творчому так і в кількісному  сенсі.

В останні роки «Колор» отримав   нову творчу базу –  культурний  центр TONDIRABA, де є всі умови для роботи.

Колектив нині складається з 8 вікових груп, в яких займається більше 100 учасників. Головною кузнею майбутніх справжніх майстрів є творча студія ансамблю «Колор».  Її навчальна програма включає народний, класичний, історико-побутовий і сучасний танець.

«KOLOR» – багаторазовий переможець міжнародних і республіканських конкурсів і фестивалів в Естонії, Україні, Білорусії, Латвії, Литві, Фінляндії, Польщі, а також володар Гран Прі міжнародного фестивалю “Balt prix 2019” і “SVETOX – 2019”.

Серед особливих творчих досягнень «Колор» а – постановки сучасних мюзиклів «Діти Сварога» (на основі слов’янської ведичної історії) і «В пошуках щастя» (за мотивами ірландський культури), а також багато інших глибоких, пізнавальних з точки зору національних культурних традицій, програм.

Особливе місце в творчості колективу належить українській  хореографічній культурі,  народному  та сучасному  українському танцю.

«KOLOR» є фундатором багатьох фестивалів української творчості за кордоном, таких як «Квіти України», «Північна зірка», «Сорочинський ярмарок», незліченної кількості урочистих концертних програм до Дня незалежності України і до святкування річниць Естонської держави.

Продовжуючи  розповідь про свою історію, пов’язану  з  мистецтвом  хореографії , поділюся своїм баченням деяких напрямків в ній.

У 2000 році я вступила до Київського національного університету культури на відділення хореографії, який успішно закінчила.

Так вийшло, що в одній групі зі мною виявилися молоді люди, які познайомили мене з таким напрямком, який можна визначити як слов’янська хореографічна культура.

Мене завжди цікавила історія, культура, традиції різних народів, особливо слов’ян. Будучи не тільки теоретиком, скільки практиком танцювальної культури, я освоювала різні танцювальні практики. Одного разу, вивчаючи слов’янське ведичну культуру, я відкрила для себе існування жіночої слов’янської гімнастики, і відчула в ній щось особливо близьке і рідне для себе, для своєї душі і тіла.

Тепер я ділюся своїми знаннями з людьми.

Жіноча слов’янська гімнастика розрахована для тих, кому здоров’я необхідно, щоб насолоджуватися життям, відчувати його в повну силу.

Ця форма гімнастики дуже демократична і підходить жінці будь-якого віку. Гімнастичні рухи прості і виконуються в повільному темпі, не викликають втоми, зате дають можливість жінці відчути кожну клітину свого тіла.

Мало того, така гімнастика позитивно впливає на жіночу фізіологію. Під час занять розвиваються внутрішні м’язи і органи, покращується кровообіг, відбувається масаж внутрішніх і зовнішніх органів … Жіноча слов’янська гімнастика дуже давня, її секретами користувалися наші предки.

Безсумнівну гордість в мені викликають постановки сучасних мюзиклів «Діти Сварога» (на основі слов’янської ведичної історії) і «В пошуках щастя» (за мотивами ірландський культури), а також багато інших глибоких, пізнавальних з точки зору національних культурних традицій, програм.

Особливе місце в творчості колективу належить українській  хореографічні  культурі, народному та сучасному українському  танцю.

7 квітня 2019 на сцені Талліннського Культурного центру “LINDAKIVI” “KOLOR» тріумфально виступив з оригінальною танцювальною програмою за двома тематичними напрямками:  історичному:

“Граф Монте -Крісто” і народному “Скарби землі естонської”, присвяченому 100 – річного ювілею держави в співдружності з ансамблем кавказького танцю «TEREK”, східного танцю «LuXoR», вокальної студією школи по – інтересам TONDIRABA і гімназії MUSTJÕE.

У 2014 році я почала вивчати психотерапію, таким чином освоївши напрям транснаціональна і гіпнотерапія, що дозволяє пізнати не тільки себе але своє оточення. . Методики, засновані на використанні знань психології, дуже допомагають в моїй роботі.

Я складаю навчальні програми, які дозволяють поглиблено вивчати хореографію, історію танцю і його глибинну емоційну сторону.

Думка, фантазія, втілена в життя робить справжнє диво.

Таким чином, мій метод роботи сприяє більш глибокому розвитку моїх учнів.

Я сама створюю костюми для наших постановок, останнім часом освоївши машинну вишивку. Як результат, останні моделі костюмів – мої авторські роботи. Це по – правді, творчий процес, що породжує незвичайні почуття.

Мені з колективом хочеться створювати все більш нові постановки, освоювати нові напрямки в роботі.

Ми усвідомлюємо що, використовуючи свій потенціал, неодмінно отримаємо чудовий результат для того, щоб приносити радість нашому глядачеві, якого я від щирого серця дякую за підтримку, за добре ставлення до нашого мистецтва і кожного члена колективу «Колор».

Спасибі всім і до нових зустрічей в концертних залах!

З ювілеем Тебе – хореографічниий  ансамбль «KOLOR»!