Іммігранти в Естонії: оцінка ризику залучення ключової групи до послуг у боротьбі з ВІЛ та супутніми інфекціями

Група вчених – що представляють Євразійську коаліцію з гендерних питань, прав та статевого різноманіття, Національний інститут розвитку здоров’ я, зокрема Максим Касянчук, Крісті Рютель, Еріка Церкашина,
Сагіб Кульбаєв, Віталій Джума, випустили в світ дослідження на тему: Immigrants in Estonia: a risk assessment to involve the key group into HIV and co-infections services (Іммігранти в Естонії: оцінка ризику залучення ключової групи до послуг у боротьбі з ВІЛ та супутніми інфекціями).

Автори хочуть подякувати всім учасникам та організаціям, які брали участь у дослідженні – Фонду інтеграції, Раді біженців Естонії, Естонській мережі людей, які живуть з ВІЛЛ, Асоціацій мережі людей, які живуть з ВІЛЛ. Дослідження видано англійською мовою.

Вступ. Міграція впливає на епідеміологію інфекційних захворювань, включаючи ВІЛ, туберкульоз (ТБ) та вірусні гепатити. Наприклад, 44% діагностованих ВІЛ у Європейському Союзі/Європейській економічній зоні у 2019 році були мігрантами. Мігранти стикаються з перешкодами в доступі до послуг в країні перебування, а також можуть недостатньо оцінювати ризики захворювання на туберкульоз, потерпати від стигми та дискримінації у медичних службах. Це слід враховувати при наданні послуг. У 2020 році до Естонії іммігрувало понад 16000 осіб.

Метою дослідження було вивчити ризиковану поведінку, пов’язану з ВІЛ та супутніми інфекціями, серед різних підгруп мігрантів у Естонії, а також скласти карту їх потреб та визначити прогалини в наявній профілактиці, соціальній та медичній допомозі.

Методологія. Проведено двадцять два напівструктурованих інтерв’ю з представниками різних підгруп мігрантів, а також з трьома спеціалістами, які працюють з мігрантами. Акцент був зроблений на нещодавно прибулих мігрантах (останні три роки), щоб вивчити, як люди адаптуються в Естонії в контексті громадського здоров’я. В дослідження залучався широкий спектр мігрантів, в тому числі з уразливих соціальних груп, таких як нелегальні працівники, чоловіки, що мають статеві стосунки з чоловіками (ЧСЧ), люди, що живуть з ВІЛ тощо.

Результати. Інші мігранти, неурядові організації діаспори та члени сімей мігрантів згадувались респондентами як найважливіші джерела підтримки. Щодо доступу до медичних послуг дослідження виявило брак інформації про те, які медичні послуги доступні в Естонії. Основна перешкода в доступі до медичної допомоги була пов’язана зі статусом — нелегальні іммігранти та люди без дозволу на проживання не мали доступу. Нелегальні мігранти також боялися наслідків через утрату конфіденційности в разі звернення за медичною допомогою. Учасники також повідомили про ті проблеми з медичними послугами, які є спільними з проблемами звичайних жителів Естонії, а саме — довге очікування прийому у лікаря, високі ціни (особливо стоматологічна допомога), неуважний медичний персонал. Питання мови та культури згадувалися кілька разів — опитаним навіть у Таллінні було важко знайти лікаря, який би говорив англійською чи російською, а медичний персонал не був навчений спілкуванню із людьми, які мають інший культурний бекграунд. Учасники також повідомили про труднощі в доступі до засобів контролю народжуваности, а також до презервативів.

Більшість опитаних знали про ВІЛ та туберкульоз та проходили тестування на ці хвороби, хоч таке тестування під час їх перебування в Естонії не було широко розповсюдженим, особливо це стосується туберкульозу. Всі троє ВІЛ-позитивних респондентів отримували безкоштовну АРВ-терапію і не мали скарг на державну систему забезпечення АРВ-терапією. Більшість мігрантів-ЧСЧ (n = 9) не чули про доконтактну профілактику ВІЛ, і лише деякі з них використовували її в Естонії.
Система надання доконтактної профілактики здавалась їм складною.

У контексті вакцинації грип згадувався найчастіше (на момент проведення дослідження, вакцинація проти COVID-19 ще не була широко доступною. Дві третини респондентів сказали, що ніхто в Естонії не пропонував їм зробити щеплення.

Висновки. Люди, які нещодавно прибули до Естонії, указували на прогалини в естонській системі охорони здоров’я, якими також незадоволені місцеві жителі. Разом з тим, іммігранти мали специфічні проблеми, пов’язані з їх статусом.

В найближчий час слід забезпечити спеціалістів, які працюють з мігрантами та шукачами притулку, інформацію, яка допоможе їм надавати клієнтам більш кваліфіковані консультації щодо охорони здоров’я. Інформаційні та освітні програми для мігрантів повинні бути культурно відповідними та адаптованими до їх потреб. Зменшення стигми та забезпечення прав людини є також невідкладними заходами.

З точки зору охорони здоров’я, необхідно забезпечити наявність і доступність основних медичних послуг для незаконних мігрантів без документів, включаючи забезпечення можливості лікувати раннього виявлення та лікування інфекційних захворювань. Це особливо важливо у світлі пандемії COVID.

Самі мігранти можуть служити значним людським ресурсом для організацій, які працюють для мігрантів, в тому числі для ВІЛ-сервісних.