День Соборності України

Інформаційний матеріал з нагоди 92-ї річниці проголошення Акту злуки Української Народної Республіки і Західно – Української Народної Республіки.

Серед епохальних історичних подій, які і в наші дні мають особливе історичне значення для незалежної України, є день ухвали 22 січня 1919 року Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно – Української Народної Республіки, що вписаний в історію України величним національним святом – Днем Соборності.

Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об’єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: “Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.

Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об’єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч і публіцист Сергій Єфремов писав: “Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних формах”.

Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об’єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною, роз’єднаною етнічно, роздертою територіально, поневоленою національно. Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України вже минули. Твердо віримо, що назавжди.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.

Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.

Об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадницьких принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об’єднана УНР “не має й думки забрати під свою владу чужі землі”.

Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об’єднавчого руху – Українська Національна Рада та Директорія УНР – ще 1 грудня 1918 року уклали Передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одній державі.

У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об’єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: “По лінії з’єднання не було між нами двох думок”. І нарешті завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу.

Якщо події кінця Першої світової війни спричинили крах об’єднавчих зусиль українського народу, то Друга світова війна стала каталізатором збирання роз’єднаних частин України. Вони потрапили в орбіту геополітичних інтересів двох антагоністичних тоталітарних режимів – радянського і фашистського.

У результаті нового перерозподілу Європи у 1939 році західноукраїнські землі були включені до складу СРСР, що, у свою чергу, також сприяло  соціальному піднесенню, промисловій модернізації, підвищенню освітнього рівня людей тощо.

Однією з головних рис української соборності є інтеграція етнічних земель, консолідація духовного і культурного життя, нівелювання регіональних бар’єрів. Акт Злуки насамперед був спробою ліквідації вікової роз’єднувальної межі між Заходом і Сходом України.

Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету.

Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне відношення усіх верств населення України. Зберегти одне з найголовніших надбань новітньої суверенної України – міжнаціональну злагоду – є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.

Незалежна Україна в кінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.

Президент України Віктор Янукович з великою увагою поставився до організації відзначення Дня Соборності України. Це свято, на його переконання, є святом споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну національну державу.

Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Це був реальний крок до об’єднання українських земель, який й сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

Відзначення великого державного свята Дня Соборності України та 92-ї річниці проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР сприяє єдності українського суспільства, громадян різних національностей, поглядів, регіонів проживання навколо ідеї зміцнення державності, а також забезпечення стабільної внутрішньополітичної ситуації в Україні.

Січень 2011 року