Подорож райської яблуні

Любов  до оточуючої  нас  природи   формується  здебільшого  з  перших  років  життя, коли  дитина  бігає   по  травичці  і  піску, торкається  квітів,  слухає  пташиний  щебет, пробує  на  зуб  кислу  щавелину  чи раптом  відчує  опік, торкаючись кущика  кропиви.

Здається  кожному з  нас  дано – бути  добре  спорідненим  з  природою, розуміючи   як  відбувається  процес  її  розвитку, як  ростуть   дерева і кущі,  кожна  квітка  і  травинка.  Аж, ні, таку  здатність  мають  люди  обрані  самою  природою…  Цим  людям   властиво  впливати  на  кожну  живу  рослину   своєю  енергетикою,  своїм  духом.  Ці  люди  вміють  подумки  розмовляти  з  кожним  росточком  і  травинкою, з  квіточкою  і  деревом, а  у  відповідь  отримують – плоди.

Саме  про  таку  людину  нам  хотілось  би  вам  розповісти  докладніше.

Цю жінку  звати  Марія (ім’я трошки  змінено  на прохання  героїні)…

Наша  героїня   виростала, як  і  багато з нас, в селі  і ця  обставина сформувала  її  особливу  прихильність  до оточуючої  природи. Роки  дитинства  залишились далеко  позаду  і  сьогодні  Марія  мешкає  в  міській  квартирі.  Любов до  природи,  прихильність  до  квітів  і  рослин,  закладені  з дитинства,  відтворились  в  інтер’єрі  її  міської  квартири.

На   балконі  квартири  бачимо  зеленіючі   росточки  огірочків  і  помідорів, перцю і  базиліку, лібели (Camel spin), заморського  ківі  і  української  полуниці.  На  підвіконні  піднесено палають  яскравим  сяйвом неймовірно  аристократичні  орхідеї  і  заморська  мedinilla, пахнуть  яскраво  наші незабутні  чорнобривці, бо  як же  українцеві  без  чорнобривців?

Марія  ходить за  кожною  травинкою  і  кущиком, як  за  дітьми  і  вони  їй  відповідають  буйно – цвітінням… Мало  того, деякі  рослини  вона доставила  в Естонію зі  свого  городу  в Україні!

Але  про  особливу   історію  пов’язану  з  подорожуванням   неймовірно  красивого  і  яскравого  деревця, що  красується  нині  в  рідному  українському  садку – райській  яблуні, хотілось  би  вам  розповісти  окремо, цією  історією  ненароком  поділилась  з  нами  Марія.

Одного   разу, травневої  пори, гуляючи  вулицею  естонського  містечка  Кунда,  Марія  помітила  край  дороги   деревце  неймовірної краси. Яскраво – рожевого  кольору  квіточки  наче  снігом  обсипали  таке ж рожеве   листя  деревця.  Все  воно  настільки  яскраво  світилось, що  здавалось  там   всередині  горять  лампочки.  Марія  чула, що  в  народі  таке  деревце  називають   райська яблуня, але  в  своєму  селі  такої  краси  ніколи не  бачила.  Аж  тут, на  півночі, в  естонському  місті  деревце  так  розкішно  цвіте!  Дочекавшись  осені,  Марія врешті   покуштувала   яблучко, що  визріло  на  дереві. Плід  був  маленький  темно – рожевий, як  і  квіти.  А як би  можна  було  виростити  в  себе  таке  деревце  спитала  себе  наша  героїня   і  поклала  одне  зернятко  з  яблука  в  невеличку   мисочку   з  землею, час  від  часу  не  забуваючи   поливати  його.  І  от  тобі  –  чудо, паросток   яблуньки   проріс  тоненьким  струмочком.  Так  вийшло, що  саме  того  року  наша  Марія  повинна  була   виїхати  на  роботу   аж  до  Німеччини. А  що  робити  з  нашим  паростком  яблуньки ?  Господиня  знайшла  вихід  – закутала  паросток, зробивши  йому   відповідні  умови  і  повезла   його  з  собою  до Німеччини.   Там, паросток   успішно  був   пересаджений  до  горщика,  за  рік  став    таким  міцним  стебельцем  з  явними  ознаками  майбутнього  дерева.  Доглядаючи  за  своїми   підопічними  людьми  і  деревцем, Марія   дочекалась  наступної  весни,  коли  мала б  поїхати  у  відпустку  додому  в  Україну.  Наше райське  стебельце  тепер так  само з  господинею  знову  вирушило  у  мандрівку, цього  разу  вже  до  рідної  домівки  господині.

На своєму городі  серед  інших  дерев  вона  висадила  екзотичну  подорожувальницю. А за  три  роки  райське  деревце піднялось і  весною  розпустилось  рожевим  цвітом.

Тепер, коли  Марія відвідує рідну домівку, райське деревце привітно  вітається  зі своєю  господинею і дарує  їй  своє  тепло і  рожеві  осінні яблучка.

Отака цікава історія  трапилась з нашою  яблунею – героїнею, що народилась в Естонії, а проростає  нині в Україні…

А  ми  щиро  дякуємо  героїні  цієї короткої повісті і  бажаємо  їй  та  її  підопічним  рослинкам  щедрого  процвітання.