Meie armas kodumaa. (Моя улюблена батьківщина)

Нема нічого важливішого для нас у цьому житті, як розкіш людського спілкування, – саме в такому дусі висловився колись льотчик і письменник А.Д.-Сент Екзюпері. Саме спілкування дає нам простір для розвитку наших душ, нашої свідомості, мозку, а головне сердечного простору. Клуб “Крила” з самого початку ставив за мету – саме можливість спілкування тут людей, можливість тут розширити не тільки свій світогляд, а й показати глибину свого таланту, знань, вміння – бо це і є саме те, заради чого люди між собою спілкуються.

Оголошене раніше зібрання клубу за темою "Meie armas Kodumaa" ("Моя улюблена Батьківщина") довелось перенести на день пізніше, тому частинка клубівців цього разу, на жаль, пропустило захід, проте найбільш завзяте коло “Крилівців” в заданий час вже, за звичкою, накривало стола, готуючи умови для приємної розмови. Українці саме тим і вирізняються серед багатьох народів.

Цього разу темою для розмови була наша українсько-естонська родина в широкому і вузькому вимірі. Приємно, що цього разу за столом були присутні аж декілька родин: родина Охріменко, Думініка Яценко, а ще посланці від родин Лейбюків, Лаур, Тюріних, Соломатіних, Трєскових, Дубровського. Родина Яценків – Світлана і Андрій, нещодавно долучились до кола української діаспори, тому клубівцям було цікаво послухати їхнє бачення визначеної теми, а ще розказати новеньким про кожного з нас, поділитись своєю історією українсько-естонського світобачення і відчуттів. Безперечним бонусом багатьох з нас, крилівців є їх музично-вокальні здібності, любов до поезії – якими кожен із задоволенням поділився з усіма.

Однією з умов розгляду теми засідання була відповідь на питання вікторини, де потрібно було продемонструвати свої знання сучасної історії України. Учасниками цього змагання стали саме три родини. Несподіванкою, мабуть, для самої родини Думініка, стала саме їх перемога в цьому змаганні, тим більше, що пан Перо Думініка ніколи не проживав на території України, але дружину собі захотів мати саме українку…

Розмова часто стосувалась саме історичного ракурсу формування української громади на території Естонії і тут клубівцям пощастило, що серед її учасників аж троє, зокрема Лідія Лейбюк, Ніна Охріменко і Олександр Дубровський були безпосередніми учасниками процесу формування громади ще в далекому 1988 році. В цій історії було багато цікавих подій, про них наші свідки і розповіли всім коротенько.

Більше як чотири години спілкування зайняв простір визначеної теми, та мабуть би й того було мало, аж скільки кожному з нас хотілось висловити, донести, поділитись, адже так важливо, коли тебе уважно слухають, коли ти – цікавий усім, як особистість, як людина, що наділена талантами.

Як керівник клубу “Крила” протягом восьми останніх років, хочу висловити щиру подяку усім його учасникам, саме ваше щиросердечне бажання демонструвати серед людей, серед суспільства, в якому кожний перебуває – нашу українську душу, нашу культуру, наше народне надбання: кухня, пісня, поезії, традиції – все це наповнює життя всього суспільства новими барвами, ви є носіями нашої культури в естонському середовищі, по вас судять про нас, як про народ. Щира подяка усім хто був присутній на вчорашньому засіданні, а ще й тим, хто щоразу відгукується на прохання нас, керівників громад, аби ви стали учасниками суспільно-культурницьких заходів!

Попереду у нас з вами – урочистий концерт з нагоди 30-річчя відновлення Української і Естонської державності, який має, за певних умов, відбутись 25 вересня 2021 року в залі Братерства Чорноголових, початком о 16.00. Щиро запрошуємо!

Клуб “Крила” так само продовжить свою роботу і за відповідних умов, його наступне засідання має відбутись наприкінці жовтня 2021 року і буде присвячене засновнику клубу – Товариству “Орфей”, якому 27 серпня виповнилось 20 років.

Любов Лаур, керівник клубу “Крила”.