20 серпня 2020 року , культорологічний клуб “Крила” товариства “Орфей” АУОЕ широко відчинив свої двері , аби прийняти своїх щирих прихильників, друзів, людей, кому дуже важливе спілкування, а ще бажання пізнавати нове, ділитись знаннями , досвідом , майстерністю.Саме  цього  дня  – дня  відновлення незалежності Естонії крилівці вели розмову на тему естонської культури, яка з давніх часів була і залишається головним чинником становлення самої державиСлайд -фільм на задану тему доповнювався переглядом уривків з фільмів, музичних творів , особливо характерних естонському культурному простору різних часів.Змістовне домповнення до заданого матерілу зробила пані Ніна Охріменко – людина високо освічена в різних галузях, екскурсовод, людина, на чиїх очах відбувалось становлення сучасної естонської державності і її культури.  Найважливішим фактором зустрічі – було єднання душ людей, чим характерне клубівське життя .Деякі з пісень крилівці заспівали разом з відомими естонськими виконавцями.Завершальним акордом стало виконання пісень , присвячених наступному святу рідної України, Дню її незалежності, що історично відзначається за три дні після естонського. ( записи пісень викладемо в день свята )Як органзітор заходу і керівник клубу “Крила” – щиро вдячна моїм вірним друзям. крилівцям , хто незмінно несе в собі почуття краси, добра, вірності традиціям як своєї країни, так і землі , на якій ми зараз живемо – Естонії, за незмінну підтримку заходів клубу і величезну творчу роботу в ньому . Альоні Думініка , Людмилі Грамяк та їх чоловікам , Ірині Соломатіній , пані Надії ,Олександру Дубровському ,Людмилі Желудовій , Людмилі Тюріній , Любові Русіній , Ніні Охріменко .Приємно відзначити, що до нашого кола приєднались ще двоє чудових людей , це музикант Анна Харченко , що днями прибула з рідної України та її супутник пан Сергій. Сьогодні відбулось знайомство з новими членами і презнтація їх творчих вмінь…Наступне засідання клубу за планом має бути присвячене історії українського народного романсу , як унікального явища в національній культурі. Будемо сподіватись на сприятливі осінні часи і повідомимо своїх прихильників про час заходу додатково.

20 серпня 2020 о 17.00 в Культурному осередку Асоціації українських організацій Естонії за адресою Tallinn, Nafta 6 / 2 відбудеться круглий стіл на тему
” Естонія в культурному просторі світу ” , присвячений Дню відновлення незалежності Естонії.
Щиро запрошуємо приєднатись до нашого кола земляків і наших щирих друзів. Вхід вільний.
( У програмі : перегляд слайд-фільму , вікторина та обмін думками на тему дня ) Інфо.: 56689607.

До уваги потенційних респондентів поштових відправлень за адресою Tallinn, Nafta, 6 – 2. !!!
За повідомленнням EESTI POST : “Для забезпечення більш якісного поштового обслуговування , буде змінено Ваш поштовий індекс “
З 1 жовтня 2020 почнуть діяти нові поштові індекси , виходячи з сучасного плану міста і розташування поштових відділень “.
Таким чином, відправляючи поштове повідомлення слід вказувати наступні дані : 10152 , Tallinn , Nafta 6 /2 . Ukraina organisatsioonide assotsiatsioon Eestis.

Волонтерська гуманітарна місія .
Українці Естонії та Православна Церква України об’єдналися заради допомоги українським воїнам!

Спілка української молоді Естонії та Вінницько – Барська єпархія ПЦУ передали гуманітарний вантаж військовим на Донбасі.
19 липня 2020 року у місто Краматорськ було доставлено будівельні матеріали для потреб Збройних сил України. Також військові отримали відновлювальні напої, продукти та необхідні побутові речі.
Архімандрит Софроній (Чуприна) передав військовослужбовцям благословення від митрополита Симеона та побажання сил та витримки від імені української діаспори Естонії.
У цей день пролунала молитва за всіх українських воїнів, які віддали життя на Донбасі.
За висловом Голови СУМЕ Володимира Паламара : « українська молодь Естонії не може бути осторонь, коли щодня на її рідній землі гинуть люди у боротьбі за державний суверенітет та цілісність України, адже впевнена : не захистимо Україну від російської агресії сьогодні, вже завтра під загрозою може бути вся Європа!»
Ця допомога – це спільна ініціатива Вінницько-Барської єпархії та «Спілки української молоді в Естонії», про яку сторони домовилися під час відвідання вінничанами цієї прибалтійської країни. Молоді естонці, чиї сім’ї мають українське коріння, заявили, що не можуть стояти осторонь, коли їхня історична Батьківщина знаходиться у небезпеці. Своє бажання допомогти вони реалізували за допомогою Вінницько-Барської єпархії, архієрей якої, митрополит Вінницький і Барський Симеон, починаючи з 2014 року направляв своїх священиків у район проведення АТО, а тепер ООС, та благословляв у своїй єпархії збір гуманітарної допомоги для потреб Української Армії та мирних жителів Донбасу.

Пресслужба Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ)

10 липня ц.р. Посол України в Естонській Республіці Мар’яна Беца зустрілася з активістами Асоціації українських організацій Естонії. У ході зустрічі були обговорені питання реалізації проектів по лінії культурної дипломатії та іміджевої політики України. Посол Мар’яна Беца підкреслила, що єднання закордонного українства є важливим елементом роботи, спрямованої на забезпечення відсічі зовнішної агресії проти України. Члени Асоціації зі свого боку поінформували про низку заходів, які будуть здійснені до кінця цього року.

 Цього  року  через  пандемію  і  оголошений державою  карантин , в недільній  школі «Надія» так  само  як  і  в  інших  навчальних  закладах Естонії , відбулась  вимушена  пауза  в  навчальному   процесі. 

На  початку  липня  нарешті  був даний дозвіл  на  зібрання  і  заняття  з  дітьми, тож  школяри ,  їх  батьки  ,педагоги   недільної  школи  «Надія»  нарешті  зібрались  разом , аби  з  користю  провести  вільний  літній  час. Педагоги   школи  Алла  Інно – Якименко, Людмила  Грамяк, Тетяна  Клименко ., Інна Караульщикова   розробили  цікаву  пізнавально – розважальну   програму  для  учнів , яку  здійснюють  як  у  приміщенні   школи  так  і   під  час  подорожей  цікавими   місцями  Таллінна .

Довгоочікувана зустріч учнів української недільної школи “Надія” відбулась  в творчому таборі “Мандрівка без валізи”.
1-й день. “Мандрівка по Таллінну”. Музична година, ігри, квест по старому місту, виготовлення виробів з марцепану.

Організатори: Асоціація Українських Організацій в Естонії та Art Studio ANIMA 

Минулої суботи, 20 червня 2020 р, “Калина” зібралася на традиційні “Козацькі забави ІІІ”. Наші “калинчата” успішно пройшли всі випробування квесту і спільними зусиллями віднайшли скарб козаків. Тож нарешті ми змогли всі зустрітися, пригадати, що ми вчили-знали про козаків, насолодились гарною атмосферою, захопливою грою, ніжним теплом естонського літа!

  Руслана  Довга , голова  Товариства  та  суботньої  школи “КАлина”  м.Валга 

Літо чудовий час для багатьох справ , а найліпше для приємних зустрічей з друзями, з колом людей , хто близький тобі по-духу . За час карантину ми відчули справжній голод спілкування , особливо у скрутному стані опинились люди старшого покоління , хто боявся найбільше порушити правила поведінки в такий складний момент , а ще не ризикував лишній раз. І от нарешті – ворота для зустрічей відчинено ! Культурний осередок АУОЕ , що в Таллінні за адресою Nafta 6/2 нарешті широко відрив свої вікна і двері для зустрічей з творчими людьми, керівниками Товариств , просто ціквими людьми,Мені , як одному з керівників нашого о’єднання , що цього року відзначає своє дватцятиліття особливо приємно розповісти про зустрічі з людьми, хто має беспосереднє відношення до зародин українських Товариств в Естонії і зокрема, Асоціації українських організацій . Так склалось, що протягом останніх днів Культурний осередок відвідали або зв’язались з нами четверо ветереранів українського руху. Першою, хто насмілився нарешті перетнути карантинну ниточку була жінка з надзвичайно цікавою особистою історією , людина широкомаштабних знань, таланту , надзвичайної енергії на ім’я Влада Лііра . Дякуючи пані Ніні Охріменко нас з Владою нарешті звела доля, оскільки ми до того не зустрічались. Владу Лііру напевне добре пам’ятають усі ті українці , хто стояв колись на початку українського руху в післярадянській Естонії. Влада була і залишається палкою прихильницею українського Земляцтва в Естонії і готова знову за 20 років після її від’їзду з Естонії повернутись до активного українського громадського життя . Пані Влада наділена неабияким акторським талантом , тому отримала від нас пропозицію здійснити свою мрію в постановці театралізованих вистав , вона мріє також долучитись до роботи з дітьми, аби навчити їх декламації поезії… Маємо надію, що всі наміри нашої землячки будуть здійснені за нашої з вами, друзі підтримки. Разом з пані Владою наш осередок відвідала ще одна пані – Ніна Охріменко, чий досвід суспільницької, творчої роботи, а головне – знання ситуації як в історичному сенсі так і сьогодення мають велике значення. Дякуючи підтримці пані Ніни ми змогли більш – менш достеменно описати в деяких публікація про роки становлення українського Земляцтва Естонії .Наступною буза зустріч з пані Анною Мікульською , людиною з надзвичайно широким світоглядом , наділену багатьма талантами , справжньою українською патріоткою, для кого історія і сучасний стан життя української громади це не прото цікавий факт , це пережита нею особисто разом з її Товариством життя, яке на щастя успішно продовжується особливо в частині роботи з дітьми . Анна Мікульська успішно продовжила в місті Марду справу , розпочату в 90 – ї роках відомим діячем українського громадського руху в Естонії Леонідом Чуприною . Саме під керівництвом Леоніда Андрійовича , як з повагою говить про нього Анна Товариство “Стожари” м . Марду здобули повагу людей і залучили до свого кола чимало земляків. “Стожари” свого часу у 2001 році одні з перших приєднались до об’єднання АУОЕ , хоча згодом з причин особистого непорозуміння в керівницві , товариство нажаль вийшло з його складу Анна Мікульська зберегла фото документи і протоколи першіх років існування об’днання українців , чим також сприяла установленню достовірності історії першого періоду АУОЕ . Проте, зв’зки громад залишились досить тісними і саме людський фактор, що в основному вирішує справу, є на стороні єдності громад заради спільної справи збереження української культури , історії тут за межами Батьківщини. На завершення бесіди , ми домовились з пані Анною Мікульською якомога ширше використовувати потенціал Товариств особливо в питанні роботи з дітьми , обмінюватись досвідом, матеріалами , літературою , а ще якомога частіше проводити спільні заходи недільних шкіл м.Марду і АУОЕ .Нарешті сьогодні, 22 червня добре відома усім нам активістка, творча людина , одна з фундаторів Земляцтва українців пані Ольга Горянська прорвалась через карантинний застій і вийшла , як кажуть на свіже повітря . Творчі люди, як відомо не можуть довго витримувати “замкнений простір ” їм потрібне повітря для того, аби дихати широко – широко…. Ольгу Горянську , як і багатьох з нас хвилює , як і подобає неравнодушнім людям наше майбутнє , перспектива нашої суспільницької, культурно-масової роботи , до якої вона була причетна останні 30 років. Хвилює зупинений процес підготовки ювілейних заходів АУОЕ через відому всім причину …Ми обговорили сьогодні з пані Ольгою багато сторін нашого життя , трошки помріяли і момізкували, як то воно могло б далі розвиватись за нашою устю чи при нашій допомозі. Чесно кажучи , сьогодні між нами відбулась дуже шира і відверта розмова про наболіле , якої молливо не було раніше , і це якраз приклаад того, що керівникам Товариств необхідно якомога частіше обговорювати коло питань, ділитись досвілом і ні в якому разі не залишатись сам на сам з проблемою….Домовившись з пані Ольгою про наступні зустрічі у вузькому і широкому колі , ми розпрощались , аби скоро зустртись знову. Перенесені ювілейні заходи АУОЕ на початок листопада 2020 року надіємось будуть здійснені.А між тим, користуючись нагодою хочу запросити до бесіди, до розмови, до слова в любому виявленні відносно життя сучасного нашого укранського земляцтва ( в широкому вимірі ) його сторонам . Кожен з вас, друзі може висловити своє бачення , свої побажання відносно подальшого розвитку українських Товариств і взагалі роботи з земляками в Естонії , викласти ваші думки як на сторінку Ukraina Organisatsioonide Assotsistsioon Eestis , так і відповідних сторінках ФБ …. нам дуже потрібна саме ваша думка, порада, бачення, аби наша робота не втрачала актуальності і ставала застарілою і нецікавою…Ми раді вітати нові творчі сили , хто останні роки над’їхав на проживання д Естонії. Кожне нове ім’я , як живучий струмок буде наповнювати нашу з вами ріку.Сьогодні зателефонувала мені одна з таких творчих особистостей – поетеса Ольга Литвин , з якою дехто з вас, друзі вже встиг познайомитись під час заходів українського Земляцтва. Ми домовились скоро зустрітись, аби продумати , яким чином змогли б використати творчу енергію талановитої поетеси …Так чи інакше , я дуже вдячна усім нашим дорогим земляками, нашим друзям , хто не жаліє свого часу, хто вкладає свою енергію , хто не відчуває себе в нашому житті постороннім , для кого українська громада та її життя є нагальними . Будемо раді на зустріч з кожним з вас, друзі , зв’затись з намидуже просто , це сторінка в ФБ, це телефон 56689607.Ми в любий час вас готові зустріти за адресою Tallinn Nafta 6/2.Ваша , Любов Лаур.

Сонце  ще  не  сходило , а  тишу  невеличкого   хутора  що неподалік  естонського  міста  Раквере   пронизало   протяжне  « Мууу!»  . То  давала  про  себе  знати, чекаючи  вранішнього  доїння , одна  з  хазяйських  корів  .  Двері  корівника  скоро відчинились  і   до  рогатої   героїні  наблизилась   худенька   жінка  , закутана   в  хустку . Лагідним  голосом  покликала  корівку , аби  її  заспокоїти :  «Я  тут , не  хвилюйся, потерпи , зараз  ми  тебе  подоїмо «.  А  за  тим   почалась  звична процедура  …  за  однією  корівкою  настала  черга    другої, третьої  …. Жіночка  вправно  виконувала  свою  роботу  , не  зволікаючи, що  десь  за   десять  хвилин   такої  роботи  почала   нестерпно  боліти  ліва   рука , Вона  , ліва  рука, була   природньо  слабкіша  від  правої, тому їй   трошки  складніше  було  виконувати   постійного  перед доїнням  необхідного   масажу  молочного  джерела  своїх підопічних .   А  вони  того  мало  розуміли  і  потребували   необхідної   до  себе   уваги….

 Так,  з дня  на  день, з  тижня  на  тиждень  –  по п’ять  робочих днів   в  три  заходи , один  вихідний….

 Між  доїнням  , прибиранням  та  іншими  необхідними  процедурами  у  корівнику  і  за  ним ,  є  можливість  трохи   перепочити , ба   навіть  і  заснути , якщо  зможеш  подолати  біль  в  руці  і  безкінечні   подумки  в  голові :  як  там  вдома , в Україні.  

  Там  залишились  два  дорослих  сини , одного  з яких  спіткала   біда  , через  цукровий  діабет  розвилась  глаукома   і  молодий  чоловік   зовсім  осліп.   А в нього  молода  сім’я,  дружина , мала  дитина.  Аби  оплатити  різні   лікарські  процедури, операції  , підтримувати  хоча би  відносно   життєдіяльний  стан сина  , потрібно  немалі  кошти …  про  ситуацію  з  медичним  обслуговуванням  в  рідній  Україні  нам  добре  відомо…

   Тож  нашій  Валі  Ткачук , як  звати  нашу  героїню, заробітчанку  з Вінничини  доводиться   терпіти  усякі  негаразди  і  перепони, аби  ту  копійку  заробити , щоб  відправити  вчасно  своїм  дітям   в Україну.  Другий  син  Валентини , що  мешкає  в  Одесі, має  знімати  житло  і хоча  працює  барменом  на  покриття  усіх  витрат  інколи  не  хватає  коштів ,  тож  матері  доводиться  і  за  нього  турбуватись, бо  вона  ж  мати …

    Валя  намагається  зосередити  свої  сили , думати  тільки  про  хороше  , аби  не  падати  духом, є  робота  –  і  то добре !  Поруч ще  й  чоловік  , проте  від  нього  мало  толку ,він  сам  по  собі , з  дружиною  майже  не  спілкується , так   йому  мабуть   зручніше. Добре, що  на   тому  ж  хуторі  є ще  одна  Валентинина   землячка Зоя , з  ким  вона  може  просто  поговорити  рідною  мовою,  поділитись наболілим  , інакше  в  повній  мовній  і   соціальній   ізоляції   важко  витримати.

   Заробітчани  завжди  були   особливо  категорією  людей.   Майже  половина   населення  в  Україні  спробували  себе  в  цій  ролі . Чи  то  була   тимчасова  робота   в   іншому   районі  , чи   селі , чи  то був  довгостроковий   заїзд  в  далекі  краї   , наприклад  Польщу, Італію , Іспанію  тепер  ще  країни  Балтії  … Заробітчани  були  і  залишаються  особливою групою   людей , яких не  можна   порівняти  з мігрантами , що  постійно  тепер  мешкають  в  чужій   країні. . В заробітчан   трошки  інший   соціальний  запит, вони  по –іншому  налаштовують  свою  внутрішнє  енергетичне  середовище , а  ми  знаємо , яке  значення  в  людській  суті  має  її настрій   на  майбутнє.

Сьогодні , в  інформаційному  просторі   тема  заробітчанина  займає  одне  з  провідних  місць,  Їй  присвячено  навіть  спеціальний  канал  на You tube    (https://www.youtube.com/playlist?list=PLdEJCePEX576hHosbr2JiQCRvFWEgTD4U)  , сьогодні  на  тему   заробітчанина   не  говорить  хіба що  лінивий  журналіст. 

   Нас  , культурницьку  громаду  теж  не  може  обійти  ця   актуальна  тема , бо  чи  не  кожного  дня  отримуємо  дзвінки, чи  листи  на  сторінку   ФБ  з різними   актуальними    питаннями.    Сьогодні  , саме  заробітчани  здебільшого  відвідують   групові  сторінки  соціальних  сіток , більше  ФБ , такі  як «Українці  в Естонії»,  «Украинцы  Эстонии»  « Украинки  Эстонии», «Український   інформаційний  простір « « Українці  закордоном»   і  т.п.

  Громадські  Товариства   намагаються  якось  підтримувати  своїх  земляків  і  співгромадян , залучають  декого  до  своїх  культурницьких  заходів , надають  по – можливості  консультації , виконують  якісь  організаційні   функції, проте  – це  , здебільшого  невелика,  локальна  частина   роботи  Громад  з так  званою  категорією  людей , що відносять  себе  до  розряду  заробітчани.

  З Валею  Ткачук  ми  також  час  від часу   зв’язуємося  хоча би  телефонною  розмовою, намагаємося  морально  інколи  організаційно  підтримати  жінку .

 Є надія, що  настануть  кращі  часи  в рідній Україні  і  тема   заробітчан  сама   собою  перестане  бути  актуальною… Валі Ткачук, нашій  героїні,  ми  бажаємо  сил, терпіння  , а  ще доброго  здоров’я  їй  та  її родині .

Любов  до оточуючої  нас  природи   формується  здебільшого  з  перших  років  життя , коли  дитина  бігає   по  травичці  і  піску, торкається  квітів  ,  слухає  пташиний  щебет  , пробує  на  зуб  кислу  щавелину  чи  раптом  відчує  опік ,  торкаючись   кущика  кропиви.

Здається  кожному  з  нас  дано   – бути  добре  спорідненим  з  природою, розуміючи   як  відбувається  процес  її  розвитку , як  ростуть   дерева і кущі,  кожна  квітка  і  травинка .  Аж, ні, таку  здатність  мають  люди  обрані  самою  природою…   Цим  людям   властиво  впливати  на  кожну  живу  рослину   своєю  енергетикою,  своїм  духом.   Ці  люди  вміють   подумки  розмовляти  з  кожним  росточком  і  травинкою, з  квіточкою  і  деревом , а  у  відповідь   отримують  –  плоди …    

   Саме  про  таку  людину  нам  хотілось  би  вам   розповісти  докладніше. 

Цю жінку  звати  Марія ( ім’я трошки  змінено  на прохання  героїні) ….

   Наша  героїня   виростала , як  і  багато з нас  , в селі  і ця  обставина сформувала  її  особливу    прихильність  до оточуючої    природи . Роки  дитинства  залишились далеко  позаду  і  сьогодні  Марія   мешкає  в  міській  квартирі.  Любов до  природи,  прихильність  до   квітів  і  рослин ,  закладені  з дитинства  ,  відтворились  в  інтер’єрі  її  міської  квартири.

      На   балконі  квартири     бачимо  зеленіючі   росточки   огірочків  і   помідорів, перцю і   базиліку , лібели (Camel spin)  , заморського  ківі  і  української  полуниці .  На  підвіконні    піднесено палають  яскравим  сяйвом  неймовірно  аристократичні   орхідеї   і  заморська  мedinilla , пахнуть  яскраво   наші незабутні  чорнобривці, бо  як же  українцеві   без  чорнобривців ? 

     Марія   ходить  за  кожною  травинкою  і  кущиком  , як  за  дітьми  і  вони  їй  відповідають    буйно – цвітінням…  Мало  того , деякі  рослини  вона доставила  в Естонію  зі  свого  городу  в Україні !

   Але  про  особливу   історію  пов’язану  з  подорожуванням   неймовірно   красивого  і  яскравого  деревця  , що   красується  нині  в  рідному    українському  садку    –  райській   яблуні  , хотілось  би  вам  розповісти  окремо, цією  історією   ненароком  поділилась  з  нами   Марія.

      Одного   разу  , травневої  пори , гуляючи  вулицею  естонського  містечка  Кунда ,  Марія  помітила  край  дороги   деревце  неймовірної краси . Яскраво – рожевого  кольору    квіточки  наче    снігом  обсипали   таке ж рожеве   листя  деревця.  Все  воно  настільки  яскраво  світилось  , що  здавалось  там    всередині  горять  лампочки  .  Марія  чула , що  в  народі  таке  деревце  називають   райська яблуня , але  в  своєму  селі  такої  краси  ніколи не  бачила.  Аж  тут , на  півночі, в  естонському  місті  деревце   так   розкішно  цвіте !  Дочекавшись  осені  ,  Марія врешті   покуштувала   яблучко , що  визріло  на  дереві. Плід  був   маленький  темно – рожевий  , як  і  квіти .  А як би  можна  було  виростити  в  себе  таке  древце  спитала  себе  наша  героїня   і  поклала  одне  зернятко  з  яблука  в  невеличку   мисочку   з  землею, час  від  часу  не  забуваючи   поливати  його .  І  от  тобі  –  чудо , паросток   яблуньки   проріс  тоненьким  струмочком.  Так  вийшло, що  саме  того  року  наша  Марія  повинна  була   виїхати  на  роботу   аж  до  Німеччини . А  що  робити  з  нашим  паростком  яблуньки ?  Господиня  знайшла   вихід  – закутала  паросток , зробивши  йому   відповідні  умови  і  повезла   його  з  собою  до Німеччини.   Там , паросток   успішно  був   пересаджений  до   горщика  ,  за  рік  став    таким  міцним  стебельцем  з  явними  ознаками  майбутнього  дерева.  Доглядаючи  за  своїми   підопічними  людьми  і  деревцем  , Марія   дочекалась  наступної  весни,  коли  мала б  поїхати  у  відпустку  додому  в  Україну  .  Наше райське  стебельце  тепер   так  само з  господинею  знову  вирушило  у  мандрівку , цього  разу  вже  до  рідної  домівки  господині.

   На  своєму  городі  серед  інших  дерев  вона   висадила   екзотичну   подорожувальницю . А за  три  роки  райське  деревце   піднялось  і  весною  розпустилось  рожевим  цвітом. 

 Тепер, коли   Марія   відвідує  рідну  домівку  , райське  деревце  привітно  вітається  зі  своєю  господинею  і  дарує  їй    своє    тепло і  рожеві   осінні   яблучка.

   Отака   цікава   історія  трапилась  з  нашою  яблунею – героїнею , що  народилась  в Естонії , а  проростає  нині  в  Україні …

  А  ми  щиро  дякуємо  героїні  цієї  короткої  повісті  і  бажаємо  їй  та  її  підопічним  рослинкам  щедрого  процвітання.