Можна по-різному іменувати книгу , але іі значення, іі роль у нашому житті незмінна : книга – скарбниця знань, книга – формує світогляд людини, кига повчає, книга лікує , книга дарує нам насолоду , відпочинок . Книга – головний свідок історії держави та її людей … Серед предметів, що складають найбільшу цінність українських національних твоариств , що сформувались по всьому світі , у тому числі і Естоніїї – є бібліотеки.
На сьогодні , бібліотека українського земляцтва “Водограй” м.Силламяє налічує близько 400 екземплярів . . Враховуючи , що 2022 рік оголошений роком бібліотек , керівництво “Водограю” вирішило влаштувати цілу низку заходів , аби донести до кожного земляка, хто мешкає в місті та регіоні зміст бібліотечного фонду .
У співпраці з міською бібліотекою 20 травня було влаштовано перше з них : розгорнута книжкова виставка «Книги – скарби людства. Українські книжкові перлини» , де були представлені найцінніші видання різних років з історії держави, мистецтва, художні виання та книги для дітей. Крім книг українських та світових авторів , переклади українською естонського епосу “KALEVIPOEG” ( Син Калева ) , естонські поети дітям , книги відомих естонських авторів.
Учасниками такого першого книжкового форуму стали як земляки , що вже досить багато років проживають в Естоніїї, так і змушені переселенці , хто сам чи з дітьми прибули до Естонії у пошуку притулку від війни… Приємно було бачити серед присутніх юні обличчя хлопчиків і дівчат , які так само уважно слухали розповіді виступаючих і навіть задавали запитання по теми розмови …
Мене, як професійного бібліотекаря , бувшої завідучої читальним залом Черкаської наукової бібліотеки , земляцтво запросило додати до розмови про книгу своє бачення, свої знання. Крім того , як влаштований за наукою бібліотечний фонд , як нам, спеціалістам необхідно оргієнтуватись у книжковому фонді , вміти допомогти читачеві знайти необхідний матеріал , я розповіла , як книга була предметом політичного переслідування , коли твори відомих , прогресивних авторів були під забороною , тож нам, бібліотекарям доводилось ховати поодинокі збірки поезії таких авторів як Василь Стус , Ліна Костенко в шухлядах і таємно видавати довіреним людям, за що пару разів викликалась на розмову до КДБ , а кожний літературний вечір , присвячений творчості Василя Симоненка ( він жив і творив в м.Черкасах ) неодмінно перевірявся на предмет дозволеності у висловах….
Сьогодні нам це здається диким ,неможливим, а протягом 70 років саме в таких умовах жили і працювали бібліотеки.
В сучаних умовах книги стикаються з іншою пересторогою – це система інформаціної доступності в інтернеті … сьогодні , читач частіше обирає для себе більш короткий і швидкий шлях доступу до необхідної інформації – він користується GOGLE , електорнними бібліотеками і т.п засобами , тож прихід до біббліотеки і гортання паперового видання книги для багатьох стало предметом розкоші задля економії часу.
Дитяча книга в цьому плані поки що виграє, бо там крім тексту є красиві різнокольорові іллюстрації і вони займають увагу дитини досить часто.
У цей час , враховуючи велику кількість змушених переселенців з України , українські Товариства спільно з естонською державою стурбовані якраз проблемою забезпечення бібліотек дитячою українською літературою, адже серед більше як 20 000 біженців – третина це діти . Зараз при центраних бібліотеках естонських міст створюються невеликі фонди україномовної літератури, в тому числі і дитячої. Так само , цим питанням займаються і бібліотечні працівники спільно з керівництвом земляцтва “Водограй” .
Наступні заходи в циклі ” Книги – скарби людства ” – в українському земляцтві “Водограй” будуть присвячені безпосередній зустрічі з авторами книг для дітей, зокрема письменницею Марко Терен , поетами , чиї товори вже видані у формі книжок.
Як учасниця заходу , що відбувся цієї п’ятниці я дуже вдячна присутнім людям , які слухали уважно поезії Ліни Костенко , нашого українського класика , а один з хлопчиків навіть активно допитував мене , а де живе зараз письменниця, а коли вона вперше почала писати вірші , а потім палко обівмав мене , дякуючи за виступ. Я вперше перед широкою публікою почитала навіть свої поезії, які , за особливих обставин, як це часто з нами буває, народились в людині, яка ніколи до того не писала віршів.
Було дуже приємно отримати в подарунок книги – переклади з естонської мови місцевого автора , журналіста Миколи Павленка :
” Kastepiisk ristikulehel” (Росинка на листочке клевера ) “Naergem koos” (Смеемся вместе)
На завершення, як зазвичай в українській громаді відбулось тепле, щире, смачне застілля з традиційними варениками , салом і смаколиками.
Зі сльозами на очах наші земляки згадували свої покинуті домівки , ділились спогадами про свої краї , а ми намагались їх хоч трошки втішити добрим словом ….
Пані Лариса Житник , керівник земляцтва, якому в ці дні якраз виповнилось 23 роки , повідомила людей про наступні заходи земляцтва : а це колективні поїздки на фестиваль “Квіти України” , заняття недільної школи , зустрічі з цікавими людьми …
А ще підкреслила, яку велику підтримку Україні надає естонська держава , за що кожний з нас повинен бути вдячній кожній людині, кожній організації , хто ділиться всім , чим може, аби підтримати наших людей.
Організатори зустрічі щиро дякують усіх, хто долучився до неї і представляють нам альбом світлин із зазначеного заходу, з якими можна познайомитись у альбомі. https://www.facebook.com/media/set/…
Як важливо людині відчути себе членом сім’ї – малої чи такої великої, як земляцтво. Саме ця обставина сьогодні спасає багатьох від відчаю , від розпачі , дає надію, що ми разом все переживемо, поборемо, ми обо’язково ПЕРЕМОЖЕМО ! СЛАВА УКРАЇНІ !

Любов Лаур.