23 березня 2013 року представники Асоціації українських організацій в Естонії Валентина Афанасьєва та Олена Ковпак взяли участь у дискусійному клубі “Спільне майбутнє” в Кохтла-Ярве. Клуб є частиною складання нової програми розвитку сфери інтеграції та згуртування Естонії “Lõimuv Eesti 2020”.

У Кохтла-Ярве обговорили проблеми навчання естонській мові, доступності освіти та ринку праці, а також регіональні особливості Іда-Вірумаа. Валентина Афанасьєва виступила в ролі громадянського спостерігача за дискусією.

Мета проекту – привернути  громадян третіх країн Європейського Союзу та людей без визначеного громадянства, що проживають в Естонії, до формування інтеграційної політики Естонії. У Таллінні, Тарту, Нарві і Кохтла-Ярве вже проходять зустрічі дискусійного клубу, на які запрошено 150 осіб. Дискусії проходять російською та англійською мовами. Зустрічі дискусійного клубу спрямовані на обговорення цілей і вузьких місць політики інтеграції, ринку праці, освіти та рівноправності. На основі проведених обговорень буде складений звіт трьома мовами.

16 березня 2013 року на мизі Мяетагузе відбулося святкування 23-ї річниці Алутагузької дружини Спілки Оборони Естонії. Від Українського Реєстрового Козацтва Естонії на свято був запрошений голова Адміністрації Гетьмана УРК у країнах Балтії Володимир Паламар.
У своїй вітальній промові до присутніх командир Алутагузської дружини майор Маргус Етс назвав УРКЕ давнім партнером Спілки Оборони.
Під час нагородження активістів Алутагузської дружини нерідко були чутні й українські прізвища. Під час застілля їх носії повідали представнику УРКЕ про те, що мають предків в Україні і намагаються не забувати своє коріння.
Співпраця Українського Реєстрового Козацтва Естонії та Алутагузької дружини Спілки Оборони триває з 2009 року.

17-го березня 2013 року в Талліннському готелі «Олімпія» під керівництвом віце-президента Європейської Комісії та її комісара з транспорту Сійма Калласа відбувся семінар «Транспортна політика ЄС». Депутатом Європарламенту Крістійною Оюланд на цю зустріч був запрошений президент Асоціації українських організацій в Естонії Володимир Паламар.
Під час семінару Сійм Каллас розповів про перспективи транспортної політики ЄС, після чого йому були задані питання щодо залізничного сполучення між Таллінном і Берліном. Каллас відповів, що зараз розроблено програму з реалізації цього проекту. Каллас також розповів про перспективи авіаз’єднання і здешевлення перевезення пасажирів.
Між Володимиром Паламарем і Сіймом Калласом відбулася розмова про перспективи підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, під час якої Каллас зазначив, що в України є велика вірогідність підписання такого договору, і що в цьому напрямку ведеться багато роботи як з боку Еврозоюза, так і з боку України.
Крістійна Оюланд коротко переказала присутнім свою доповідь Європарламенту з питань інтеграції України до ЄС. Оюланд висловила свою повагу і вдячність українцям, які живуть в Естонії, зазначивши, що Україна – це велика Європейська держава, яка має всі можливості для реалізації договору з ЄС.
По закінченню семінару відбувся щорічним прийом Крістійни Оюланд для представників національно-культурних товариств Естонії в банкетному залі ресторану «Senso».

У цьому році березневі шевченківські дні, які щорічно відзначає Асоціація українських організацій в Естонії, закінчилися концертом хору «Мрія» (адміністратор Ольга Горянська, музичний керівник і диригент Генрі Трон), який відбувся 15 березня 2013 року в КЦ «Ліндаківі».
У повному залі шанувальників шевченківського генія концерт почався хоровим виконанням рядків з поеми «Причинна» – піснею «Реве та стогне Дніпр широкий». У деяких глядачів на обличчі з’явилися сльози. Тараса Шевченка називають одним із наймузичніший поетів світу, тому що мова віршів поета є вишуканою, мелодійною, чарівною. Тому його пісні виконуються легко і пронизливо.
Були і сольні виступи. Особливо сподобалося залу сценка з поеми «В казематі» – «За байраком байрак» (виконували: Ольга Горянська і Генрі Трон), старий сивоволосий козак проспівав пісню зворушливо і душевно під акомпанемент своєї гітари. У пам’ять про недовге перебування Тараса в Таллінні (в той час Ревелі) в 1842 р. хор підготував естонську пісню «Juljak», яку виконав блискуче.
Закінчився творчий вечір Т.Г.Шевченка піснею-реквіємом «Заповіт» у виконанні чоловічого септету. Під звучання «Заповіту» зал встав і таким чином підтвердив, що слово Тараса, його пісня, його думки, не вмре, не загине …

Хор “Мрія”

17 березня 2013 в місті Маарду святкували Масляну. Отаман мардуських реєстрових козаків Микола Швець, а за сумісництвом і незмінний організатор гулянь на Масляну, відродив старовинну козацьку традицію – бій «Лава на лаву».
Незважаючи на те, що ця гра в козацькі часи була найголовнішою, в наші дні майже забута. Микола Швець зумів зібрати групу маардуської молоді, пояснити їй правила бою, зацікавив і надихнув помірятися силами.
За підтримки талліннських козаків швидко сформувалися дві лави – ​​”Спарта” і “Вавилон”. Під грізними назвами давніх героїчних міст лави сходились тричі. Два рази Спарта накрила Вавилон. В останньому сході Вавилон встояв на своїй лінії, і обидві лави розірвалися. Щоб нічия була менш образливою, довелося внести зміни в правила і провести кілька боїв один на один. Як тільки не упералися вавилонці, але перемогли спартанці. В кінці, як годиться, всі побраталися і скуштували святковий крендель.
Наступна козацька гра “Лава на лаву” відбудеться на Івана Купала.

Пресс-служба УРКЕ

Традиційне свято “Масниця” в місті Тапа завершиться великим концертом творчих колективів і солістів.
17 березня в Tapa Kultuurikoda пройде прощання із Зимою та зустріч Весни. У програмі свята конкурс млинців “Тещині млинці”, конкурс дитячого малюнка “Весна-красна”, млинцевий аукціон, вуличні ігри та естафети, концерт і спалення опудала Масляної.

У концерті беруть участь хор російської пісні “Сударушка” (м. Таллінн), хор “Журавушка” (м. Тапа), вокальне тріо “Кумасі”, а так само солісти ТО “Койт” Ірина Соломатіна і В’ячеслав Резніченко та багато інших.
Приїде багато гостей, чекаємо тільки на Вас!

Прес-служба ТО “Койт” (Тапа)

Щороку дату 9 березня українці чекають з особливим трепетом. В цей день народився поет, що став для цілого народу його символом, пророком. Тарас Григорович Шевченко все своє недовге життя мріяв про щасливу долю свого народу і вільну, незалежну Україну. Від дня народження поета минуло 199 років, а чи здіснилися його мрії? Як слово поета відізвалось у серцях його земляків? Про це і багато інше на вечорі говорили потомки Кобзаря, українці, чия доля привела їх на берег Балтії, до Естонії.

Учасники українознавчого клубу “Крила” згадували добрим словом сьогодні свого великого земляка, читали його поезії, співали пісні, засновані шевченковим словом. Приємно, що крім людей старшого покоління, до яких належать декламатори поезіі Т. Г.Шевченка Володимир Яценко, Олександр Богач, Борислав Кулик, Оксана Мамутова, у програмі вечора взяли активну участь старші учні української недільної школи “Надія” – Арина Паламар, Анастасія Вустяк, Олексій та Дарія Інно. Молодь з піднесенням декламувала поему “Лілея”, вірш ” Над дніпровою сагою”, виконувала пісні ” Ой казала мені мати”, “Зоре моя вечірняя”.
Своїми спогадами про Тарасову батьківщину – села Моринці і Кирилівку, про памятні шевченкові місця розповіла його землячка Лідія Лейбюк, учасниця славнозвісного фольклорного ансамблю “Журба”, Ольга Горянська – керівник хору козацької пісні “Мрія” виконала майстерно поезії Кобзаря і вірші, присвячені поетові.
Особливе захоплення слухачів викликало майстерне, проникливе виконання пісень на слова Т.Шевченка Лауреатом міжнародних конкурсів, відомим далеко за межами Естонії співаком В’ячеславом Резніченком, що представляв на вечорі товариство ” Койт” з Ляене – Вірумаа.
У жвавій бесіді обговорювалась тема безумовного вливу поезії Тараса Шевченка на формування української літературної мови, його волі і прагнення до свободи, його таланту художника і геніальній пророчій силі.
У серцях слухачів залишиться добрий спогад про вечір, про теплу, сімейну атмосферу на ньому. А це найбільша нагорода для організаторів і керівників клубу.
Наступний захід українського об’єднання має відбутись 6 квітня 2013 року. Своїми творчими здобутками на вечорі поділиться художній керівник клубу “Крила”, засновник і організатор товариства “Орфей” м.Тапа – Любов Лаур. Чекаємо на вас, дорогі друзі!

Любов Лаур

Пісня – душа українського народу. В цьому могли переконатися всі, хто завітав на концерт народного ансамблю «Живограй» під керівництвом заслуженого працівника культури України, професора А. С. Пастушенка в місті Валга 28 травня 2012 року.

З перших хвилин глядачі поринули в яскравий світ авторської та народної пісні. Андрій Семенович Пастушенко – композитор багатьох пісень на слова відомих поетів та власні вірші. Його пісні пронизані любов’ю до рідної землі, українських звичаїв, повагою до батьків, інших людей, вони не можуть залишати байдужим, проникають у саму душу. Кожна пісня радує і водночас пробуджує смуток, бо відносить нас до рідної домівки, що на Україні: такої близької і такої далекої.

Слухачів вразили дійсно талановиті і такі близькі серцю пісні А. С. Пастушенка у виконанні ансамблю «Живограй» як «Ой скрипалю», «Стежина до рідного дому», «Дівчата, дівчата»… Сподобались вокально-хореографічні композиції «Калина», «Верба». На крилах народних пісень, виконаних акапельно тріо дівчат, ми потрапили в дитинство, де так часто звучала мамина пісня. Дует «Золота секунда» у складі Л. Пастушенка та І. Юсенко запам’яталися емоційною забарвленістю і глибоким змістом творів про кохання. Яскравим закінченням концерту стала фінальна пісня «Україно, рідний краю!», виконана всіма учасниками концерту і ансамблем «Калина» м. Валга.

Отож в естонському містечку Валга наприкінці травня відбувся не просто концерт творчого колективу із міста Рівне, а справжнє свято української пісні. Бо на крилах пісні людина долає незвідані відстані, доторкається до свого коріння, зближається з іншими, близькими за духом:

Є пісня наша українська,

Котра єднає в дружнє коло –

Від Києва, Варшави, Мінська

Звучить нам радісно й щасливо.

Щиро хочеться подякувати колективу ансамблю «Живограй», його художньому керівникові А. С. Пастушенкові, міським управлінням м. Валга та Сілламяе за проведення, підтримку, організацію заходу.

Руслана Довга

Керівник

Валгаської української суботньої школи «Калина»

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.

До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту.

Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”.

А на Поділлі дівчата казали:“Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!” Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.

Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.

В Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”.

Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:Пресвята Покрiвонько, Перед твоiм кривалом Голови схиляемо. Прохаемо, Покрiвонько, Од лиха укрити, Здоров’ячко наше Знов нам обновити.

На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті “би щастя їх судьбу від нещастя накрило…”, що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.

Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.

Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене, практично, незначній події.

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку “спеціалізацію” християнського свята – порятунок від ворога.

Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови

Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

Отже сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

Тому українці де б вони не жили урочисто відзначають це свято.

Кожного року члени земляцтва Сілламяе Водограй за ініциативою правління та реестрових козаків Сілламяеського осередку зранку відвідують храм, а ввечері збирається громада в українському центрі Сілламяе , де представники Союзу Української молоді в Естонії( Лідія і Аліна Житник приготували і провели презентацію з історії козацтва. Організатори цього заходу також підготували вікторину з цікавих фактів у різних галузях української освіти, культури, науки. Переможці отримали призи від атамана Сілламяеського осередку пана Івана Мельничука

15 жовтня в українській недільній школі земляцтва Сілламяе «Водограй» пройшов святковий урок «Козацьки розваги», присвячений святу Покрови і українському Козацтву.

Учні школи пройшли козацьку естафету, відповідали на питання з історії козацької доби, долали завдання на кмітливість і спритність, пробували себе в ролі козаків і їх отаманів.

В цей день до дітей завітали представники Сілламяеського осередку Реєстрового Козацтва п. Іван Мельничук та п. Володимир Павлюк. Козаки привітали підростаюче покоління з чудовим святом Покрови і побажали їм бути сильними, здоровими, рости по заповітах наших великих пращурів – козаків, плекати в собі духовність і любов до Української Держави.

Сподіваємось, що Покровські козацькі змагання стали ще одним кроком до виховання в нашому земляцтві справжніх маленьких козачків.

21 жовтня представники земляцтва побували на концерті російських казаков з Санкт-Петербургу

Дякуємо всім, хто долучився до наших заходів!

16 жовтня 2011 року в м. Тапа в Руській гімназії відкрилася Недільна школа української культури ім. Т. Г. Шевченка. На відкриття прибули високопоставлені гості: Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії пан Віктор Крижанівський, депутат Європарламенту від Естонії пані Кристина Ойюланд, керівник Ляяне-Вірумаа пан Ейнар Вальбаум, керівник волості Тапа пан Аларіх Кірт. Для відкриття школи люб’язно надала приміщення актового залу директор Руської гімназії м. Тапа пані Винайму Сільд.

Відкрив урочистий захід керівник Творчого об’єднання «Койт», організатор новоствореної Недільної школи пан Владислав Резніченко. Він подякував керівництва волості Тапа і Руської гімназії, що взяли дієву участь в організації та створенні цієї школи за інтересами.

Необхідність вивчення української мови та української культури дітьми членів української діаспори в Естонії підкреслив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії пан В. Крижанівський. Від імені Посольства пан В. Крижанівський подарував недільній школі підручники, книги про Україну та навчальні посібники.

Депутат Європарламенту пані К. Ойюланд висловила від імені об’єднаної Європи та Естонії підтримку в розвитку української діаспори на естонській землі, прагнення естонських українців поряд з інтеграцією в естонське суспільство зберігати свої історичні коріння.Від імені Європарламенту К. Ойюланд подарувала школі прапор Євросоюзу.

Старійшини округу і волості пани Е. Вальбаум і А. Кірт привітали всіх присутніх з настільки значною подією та висловили сподівання, що діяльність нової Недільної школи надасть саме позитивний вплив на життя і діяльність в окрузі і волості і висловили готовність у наданні необхідної допомоги школі . Від імені волості пан А. Кірт подарував сучасну дошку для проведення занять у школі.

Директор Руської гімназії м. Тапа пані Н. Сільд привітала з відкриттям школи та висловила надію на те, що спільна робота недільної школи та гімназії дадуть можливість підростаючому поколінню, об’єднавши загальну освіту з додатковою в рамках недільної школи, стати більш конкурентноспроможними у подальшому житті і кар’єрі випускників.

На закінчення, керівник Творчого об’єднання «Койт» пан В. Резніченко гаряче подякував керівництву Руської гімназії м. Тапа за надання приміщень і технічних засобів для діяльності Недільної школи на безоплатній основі.

Зі свого боку члени ТО «Койт» підготували невелику творчу програму до відкриття школи. Вірші українською мовою прочитали майбутні учениці Недільної школи Надя Чувпило та Олена Фролова. Вільям Іноземцев, теж майбутній учень, прекрасно виконав фортепіанні п’єси Л. – В. Бетховена, а дует у складі Ірини Соломатін і Тетяни Чувпило і хор «Журавлик» виконали українські пісні.

Заняття в Недільній школі української культури ім. Т.Г. Шевченка будуть проводитися по суботах в приміщенні Руської гімназії м. Тапа з 11.00 до 14.00. Всі бажаючі можуть записатися до школи за тел.58295509 або 3271041.

Ласкаво просимо до Ляяне-Віруської Недільної школи української культури ім. Т.Г. Шевченко!