Любов до оточуючої нас природи формується здебільшого з перших років життя , коли дитина бігає по травичці і піску, торкається квітів , слухає пташиний щебет , пробує на зуб кислу щавелину чи раптом відчує опік , торкаючись кущика кропиви.
Здається кожному з нас дано – бути добре спорідненим з природою, розуміючи як відбувається процес її розвитку , як ростуть дерева і кущі, кожна квітка і травинка . Аж, ні, таку здатність мають люди обрані самою природою… Цим людям властиво впливати на кожну живу рослину своєю енергетикою, своїм духом. Ці люди вміють подумки розмовляти з кожним росточком і травинкою, з квіточкою і деревом , а у відповідь отримують – плоди …
Саме про таку людину нам хотілось би вам розповісти докладніше.
Цю жінку звати Марія ( ім’я трошки змінено на прохання героїні) ….
Наша героїня виростала , як і багато з нас , в селі і ця обставина сформувала її особливу прихильність до оточуючої природи . Роки дитинства залишились далеко позаду і сьогодні Марія мешкає в міській квартирі. Любов до природи, прихильність до квітів і рослин , закладені з дитинства , відтворились в інтер’єрі її міської квартири.
На балконі квартири бачимо зеленіючі росточки огірочків і помідорів, перцю і базиліку , лібели (Camel spin) , заморського ківі і української полуниці . На підвіконні піднесено палають яскравим сяйвом неймовірно аристократичні орхідеї і заморська мedinilla , пахнуть яскраво наші незабутні чорнобривці, бо як же українцеві без чорнобривців ?
Марія ходить за кожною травинкою і кущиком , як за дітьми і вони їй відповідають буйно – цвітінням… Мало того , деякі рослини вона доставила в Естонію зі свого городу в Україні !
Але про особливу історію пов’язану з подорожуванням неймовірно красивого і яскравого деревця , що красується нині в рідному українському садку – райській яблуні , хотілось би вам розповісти окремо, цією історією ненароком поділилась з нами Марія.
Одного разу , травневої пори , гуляючи вулицею естонського містечка Кунда , Марія помітила край дороги деревце неймовірної краси . Яскраво – рожевого кольору квіточки наче снігом обсипали таке ж рожеве листя деревця. Все воно настільки яскраво світилось , що здавалось там всередині горять лампочки . Марія чула , що в народі таке деревце називають райська яблуня , але в своєму селі такої краси ніколи не бачила. Аж тут , на півночі, в естонському місті деревце так розкішно цвіте ! Дочекавшись осені , Марія врешті покуштувала яблучко , що визріло на дереві. Плід був маленький темно – рожевий , як і квіти . А як би можна було виростити в себе таке древце спитала себе наша героїня і поклала одне зернятко з яблука в невеличку мисочку з землею, час від часу не забуваючи поливати його . І от тобі – чудо , паросток яблуньки проріс тоненьким струмочком. Так вийшло, що саме того року наша Марія повинна була виїхати на роботу аж до Німеччини . А що робити з нашим паростком яблуньки ? Господиня знайшла вихід – закутала паросток , зробивши йому відповідні умови і повезла його з собою до Німеччини. Там , паросток успішно був пересаджений до горщика , за рік став таким міцним стебельцем з явними ознаками майбутнього дерева. Доглядаючи за своїми підопічними людьми і деревцем , Марія дочекалась наступної весни, коли мала б поїхати у відпустку додому в Україну . Наше райське стебельце тепер так само з господинею знову вирушило у мандрівку , цього разу вже до рідної домівки господині.
На своєму городі серед інших дерев вона висадила екзотичну подорожувальницю . А за три роки райське деревце піднялось і весною розпустилось рожевим цвітом.
Тепер, коли Марія відвідує рідну домівку , райське деревце привітно вітається зі своєю господинею і дарує їй своє тепло і рожеві осінні яблучка.
Отака цікава історія трапилась з нашою яблунею – героїнею , що народилась в Естонії , а проростає нині в Україні …
А ми щиро дякуємо героїні цієї короткої повісті і бажаємо їй та її підопічним рослинкам щедрого процвітання.
No comment yet, add your voice below!