П'ятниця, 17 травня 2019 23:46

Життя у вимірі часу. До 20 - річчя земляцтва "Водограй"

Написано перес.служба АУОЕ

Життя у вимірі часу … 
До 20 – річчя українського Земляцтва «Водограй» м.Силламяє 
Час невпинно летить,залишаючи за собою череду подій. Ми оглядаємо пройдений шлях зрідка , частіше, як наступає чергова дата від нашого народження , а більше – як ювілей . 
У декого з нас життя складається з декількох складових серед яких на першому місці звичайно є наше особисте, родинне , затим наше суспільне , в якому ми знаходимось чи не з першого дня свого народження , бо ще в родовій палаті заявляємо про себе криком і будимо сусідніх діток … 
Кожному з нас відведено як кажуть те, що на роду написано , але наша особистість , наша харизма , характер впливає на той процес і, в кінцевому рахунку , виливається в нашу особисту історію .
Саме про людську , особисту історію жінки , яку в сучасному світі прийнято називати суспільним діячем мені б хотілось вам коротенько розповісти. 
Днями українське земляцтво «Водограй» з міста Силламяє на сході Естонії відзначатиме свій перший значний ювілей - 20 ліття. Всі ці роки його очолює пані Лариса Житник , жінка маленького зросту з виразним пронизливим поглядом , який змушує тебе дивитись у відповідь прямо у вічі і слухати її. 
Про таких як Лариса Василівна кажуть : вона народжена бути лідером , такі жінки зазвичай керують колективами, міністерствами і навіть державами . 
В далекому 1981 році слідом за своїм чоловіком молода жінка приїхала с Естонію за направленням, як молодий спеціаліст. Тоді в країні дуже потребували спеціалістів для розвитку сланцевої промисловості. Лариса Житник за спеціальністю - метролог … 
А далі були звичні для багатьох з нас радянські часи у місті закритого типу , ця історія багатьом жителям Естонії добре відома. Були свята і будні, були народини двох чудових доньок … Тоді в ті часи всі ми були однією масою людей, що називався радянський народ. Про своє українське походження, про українські традиції і звичаї Лариса могла говорити лише в себе вдома , за святковим столом , розповідала дітям своїм , якого вони роду- племені, спілкувалась з дітьми рідною мовою, яку вони несуть в собі і понині , передаючи вже наступним покоління. 
За роками перебудови наступили нарешті часи , коли національне в культурі і свідомості людей потрошку почало домінувати, коли в демократичній , незалежній державі почали формуватись національно-культурні обєднання, товариства, земляцтва. 
У 1999 році в Силламяє відбувався міжнаціональний фестиваль культур і місцеві українці заговорили нарешті про необхідність об’єднатись . З такою пропозиціє вони звернулись саме до Лариси Житник , розуміючи, що ця жінка – здатна очолити таку справу. 
Першою їх спільною дією була організація виставки робіт майстринь , затим зібрали дітей , аби розпочати з ними уроки української мови і народних ремесел, а до кінця року при новоствореному земляцтві вже працював вокальний ансамбль , який згодом був основою земляцтва , доки не наступив драматичний для громади 2014. Проте , це буде інша розмова , а поки : поки почалась робота дійсно грандіозна , виміряти і описати яку можливо лише масштабного розміру книгою. 
Звичайно, жодна громада,жодний колектив не буде успішним без участі в ньому активних, небайдужих людей , проте …саме роль лідера у цій справі є рішучою. Лідер бере на себе відповідальність за досягнення мети, лідер веде за собою, налаштовує громаду , вирішує під час конфліктні ситуації , створює атмосферу у громаді , і ще багато чого залежить саме від лідера. 
Лариса Житник, як показала 20 –літня історія земляцтва «Водограй» , проявила саме найкращі якості лідера , коли громада , керована нею здійснювала і по цей час проводить заходи грандіозного масштабу на зразок : фестивалю «Миколай-Фест», проекту «Рукотвори», організації дитячих таборів , майстер-класів , створення Мандрівницької МАПИ «Українців історії Естонії» , це шевченківські читання, виставки дитячого малюнку , участь земляцтва у міжнародних фестивалях української культури в Іспанії, Україні , у фестивалі національних культур Іда-Вірумаа «Loomepada» («Творчій котел національних товариств») "Культурні мости Балтики" і багато іншого…
Досить сказати, що саме земляцтво «Водограй» на найвищому рівні започаткувало вивчення української мови дітьми земляків , впровадивши уроки української мови у програму гімназичного навчання. , саме Силламяєвці одними з перших влаштовували майстер-класи з прикладного мистецтва , виставки народного костюму і рушника в різноманітних місцях. Саме земляцтво «Водограй» налагодило випуск постійно діючого інформаційного бюлетеня « Наша хата», чого не вдалося зробити на постійній основі жодній українській громаді Естонії..
А тим часом життя приносило свої непрості , а іноді драматичні моменти… Першим серйозним ударом для лідера «Водограю» стала драматична ситуація в ньому після подій 2014 року, коли частина громади, зрадивши традиціям земляцтва і його Статуту , полишили її. В той час лідеру Ларисі Житник необхідно було зібрати вкупу запаси волі, терпіння, характеру і просто духу.. Важливою підтримкою в той час була для неї особиста родина , чоловік , доньки , а ще найближчі і найвідданіші справі земляцтва люди Світлана Сташкевич – незмінний вчитель школи, творець інформаційного бюлетеня і інтернет-сторінок , Тамара Паскаренко - вчитель школи, неперевершена майстриня , це чудові , активні жінки , хто створює атмосферу заходів земляцтва і піклується про їх успішне втілення - Неля Войтенко, Галина Ялікова,Жанна Пахній, Галіна Блажкова, Наталка Рогова. Це чудова , блискуча молодь, яка переймає поступово естафету у старшого покоління : Лідія Житнік, Оксана Беляєва, Віталій Трибельгорн, Аліна Веймаер, Анна Миронова, Юлія Сташкевіч та інші . Саме завдяки такому активу лідер відчуває себе впевнено і бачить перспективу подальшого розвитку громади. 
Земляцтво вистояло у непростій битві за своє місце в суспільному середовищі міста Силламяє, за своє право бути провідною українською громадою регіону . Його лідер знайшла вихід із ситуації , розробивши і впровадивши чимало нових цікавих проектів , об’єднавши зусилля з сусідніми українськими громадами регіону . 
За драматичною ситуацією в самій громаді прийшов час випробувань в родини Житників. Невблаганна хвороба за декілька років боротьби з нею , забрала з собою найріднішу людину пані Лариси Житник її справжнього друга, чоловіка і батька її дітей , Володимира .. 
Для жінок, хто у своєму житті пережив такі трагічні моменти іноді наступав час відчаю , коли жінка губилась , закривалась у собі . Нашу пані Ларису врятувала від такої ситуації саме її внутрішня життєва енергія і бажання будь за що жити далі , не здаватись викликам долі . На допомогу прийшли знову почуття обов’язку , патріотизму і сила волі жінки, що наділена характером справжнього лідера ! 
Сьогодні , коли за декілька днів земляцтво відзначить свій 20 – літній ювілей «Водограй» знову на підйомі свого. Попереду чимало цікавих проектів , задумок , планів , головне з яких – формувати майбутнє земляцтва , виховувати маленьких патріотів, кому можна буде передати естафету майбутнього земляцтва. Попереду - низка фестивалів , виставок , концертів , дитячих таборів і всього того , що є змістом національно - культурного обєднання , яким є на сьогодні земляцтво «Водограй» , яке має ще зовсім юнацький вік , а юність - це пора розквіту ! Тож щиро бажаємо нашому «Водограю», хай стрімко тече його життя, як в однойменній незабутній пісні , створеній одним з найвідоміших в українській культурі авторів Володимиром Івасюком , чий ювілей нещодавно відзначив його пісенний родич з естонського краю ! 
Многая літа і благоденствія лідеру земляцтва - пані Ларисі Житник, для котрої добре імя і гарні справи її української родини є справою життя ! 
З повагою, щирий і відданий земляцтву друг, Любов Лаур.

Прочитало 191 разів Остання змінена на П'ятниця, 17 травня 2019 23:50